Про патріотизм та Грицька, що дурніший

На цьому тижні познайомивсь із дуже цікавою людиною. Вона все життя пропрацювала вчителькою, зараз перебуває на заслуженому відпочинку. І волею долі опинилась в Кобеляках, місті, їй, по великому рахунку, чужому. Росіянка, яка розмовляє російською мовою та вважає себе патріотом «єдіной і нєдєлімой». І при цьому є справжнім патріотом не рідних їй Кобеляк. Розповідає: «Не можу я бути байдужою і не звертати уваги на неподобства, котрі відбуваються навкруги. Ось іду я днями по пляжу, який, до речі, став кращим у порівнянні з минулим роком і бачу, що там чоловік миє машину. Став на березі і відмиває свою чотириколісну «цяцьку». Підходжу ближче, дивлюсь – а на машині номера російські. А я кажу її власнику: «Я поважаю і люблю росіян, бо сама росіянка. Але, молодий чоловік, не порушуйте порядок. Річка – це не місце, де миють автомобілі. Тим більше – міський пляж, на якому дітки відпочивають».
Той чоловік все зрозумів правильно. І поїхав з пляжу. Але ж поряд знаходились й інші люди. Їх було багато. Вони, швидше за все, були корінними кобелячанами. Та жоден з них не зробив зауваження порушнику. Їм було байдуже.
Сказати, що ти патріот рідного міста, що ти любиш свою малу й велику Батьківщину – це легко й просто. За викинуті на вітер слова у більшості випадків відповідати не доводиться.
А що, класна життєва позиція. Лежиш собі на пляжі, пузо чухаєш, ну, можливо ще в Інтернеті своїми переживаннями за рідну землю поділишся. Я ж патріот, мені за Кобеляки, Нові Санжари, Ліщинівку чи Бутенки боляче! А піднятися, прибрати сміття, викосити амброзію біля двору, зробити комусь зауваження – то не для мене. Я ж при ділі.
На жаль, подібних псевдопатріотів поки що більшість в Україні. Вони все чекають Грицька, який свисне, бо дурніший. Тому й живемо ми в бруді і смороді. І лише завдяки такій ось меншості, як не названа пенсіонерка-росіянка (тому що не уповноважувала редакцію називати її прізвище), ще не потонули остаточно в горах відходів.
Так що не потрібно про патріотизм говорити. На ділі спробуйте його довести.

Логін:
Пароль:
запам'ятати