27-го лютого у Печерському районному суді оголосили вирок екс-міністру внутрішніх справ. Юрій Луценко за свої тяжкі злочини повинен буде відсидіти за ґратами всього чотири роки. І доки представники європейських країн обурюються таким жорстким, на їх думку, вироком, ми з вами можемо порадіти: правосуддя в Україні таки є.
Насправді слід вважати лише збігом те, що екс-міністр був у опозиції до діючої влади і колись намагався засадити за ґрати кількох серйозних політиків із Партії Регіонів. Ці факти ніяк між собою не пов’язані. Абсолютно. Просто в Україні нарешті почав працювати Закон. Украв — у в’язницю, призначив незаконно пенсію водію — сідай на чотири роки. Невже ви гадаєте, що якби хтось із представників владної партії порушив чинне законодавство, він би не поніс такого ж жорсткого покарання? Що? Ви сумніваєтесь? Та ну, це ви даремно.
Просто Луценко став першою ластівкою. Чи другою, якщо першою вважати екс-прем’єра Юлію Тимошенко. Справи двох цих колишніх представників влади є серйозною пересторогою для інших чиновників. От захоче, приміром, хтось із вищого керівництва побудувати собі дачку десь, скажімо, у Межигір’ї. Уже й землю знайде і незаконно її прибрати до рук захоче, а потім — зирк у телевізор — а там Луценко за ґратами сумно позирає крізь окуляри. І передумає представник влади незаконну дачку будувати — Закону злякається. Або захоче, наприклад, якийсь депутат собі машину іноземну купити мільйонів так за півтора гривень. А грошей у нього таких не буде, бо депутат стільки ж не заробляє. І надумає він вкрасти ці півтора мільйони у держави. І тільки він руку в кишеню країни посуне, як зі сторінки якоїсь із газет на нього просто із тюремної камери екс-міністр Юрій Луценко подивиться. І страшно стане депутату. Згадає він про Закон, рівний для всіх, про суддів непідкупних та про покарання неминуче. І передумає мільйони у держави красти.
Та що там депутати і чиновники! Тепер будь-який українець лише подумає щось нехороше про державу та про владу у ній, тільки захоче словом негарним усе назвати, як тут же подивиться у телевізор, зазирне у газету і зрозуміє: нічого казати не треба. Краще порадіти, що боротьба із корупцією у країні проходить настільки успішно. Головних корупціонерів — Тимошенко та Луценка — уже посадили. Лишається іще кількох особливо неугодних… тобто, перепрошую, небезпечних покарати — і все у нас буде добре. Корупція зникне. І буде Закон — справедливий, але суворий до всіх. Особливо, до колишніх міністрів.
