Мила серцю Лохвиця – Лісок, Брідок, річка, Сосновий парк… Або як втрачаємо неповторність нашого містечка і нищимо довкілля?! - «Покращення життя все сьогодні» настало!… тільки для вужів, жаб і гадюк.
На свою адресу я щойно отримав листа від одного небайдужого лохвичанина, який був вражений нищенням одного невеликого, але доволі прикметного об’єкту нашого містечка – знаменитого лохвицького урочища Лісок, де пройшли й мої незабутні вільні години під час навчання в колишній середній школі №1, наприкінці 1970-их років.
Автор (а це зовсім ще молодий український патріот), вражений побаченим, схвильовано пише: «Шановний Олександре Івановичу… Зелена галявина, на якій постійно відпочивають по вихідних днях мешканці нашого містечка, нещадно знищується так званими любителями домашньої флори. Вони, як кроти, знівечили добрий шмат рівної ділянки зеленої галявини. Теж саме робиться і в самому лісі. В кадр потрапили працівники одного з лохвицьких магазинів, які навіть не побоялися це робити в своїм фірмовому одязі. В старе авто, на той момент влізло не менше 10 мішків землі….». Цей лист й став приводом для моїх наступних міркувань.
Чому цей дописувач звернувся до мене, - не знаю. Мабуть, тому, що я ще зовсім недавно подавав до «Лохвицького краю» та в Інтернет доволі гострі матеріали про вбиральню на кістках, Лєніна-ката, міського голову Демчука, дивне будівництво районного центру зайнятості прямісінько у міському парку та наказного гетьмана Григорій Гамалія й про перипетії з «реконструкціями» парку по-лохвицьки, а раніше - про сміття на місці поховань священиків лохвицького Собору Різдва Пресвятої Богородиці, наказного гетьмана Григорія Гамалії, візит Миколи Томенка до Лохвиці, а ще далі – про чиновницьку каву по-лохвицьки та забутий шніцель по-лохвицьки….
Мабуть, ще ніхто до цього часу не писав так відверто й гнівно, що не лише зелені насадження регіону нещадно вирубуються, але й місцевості в Лохвиці та коло неї - вкрай забруднені, а водойми – ці джерела земного життя – неповторні озера, струмки та річки нашого краю, - потребують негайної охорони, збереження, дбайливого ставлення та очищення.
Джерел же такого забруднення водних акваторій особливо шукати не доводиться. Щонайперше, допікають нашим водоймам так звані комунальники, які вже давно провели через Брідок цілу мережу з нечистотами, яка має часті пориви, і внаслідок чого весь непотріб з мережі водовідведення витікає у наш славетний і знаменитий Брідок, з якого при доброму й господарському підході можна було б зробити гарну зону для відпочинку містян, або щось на кшталт Женевського озера чи Тернопільського ставу, - і де насьогодні плаває домашня водоплавна птиця та звідки лохвичани поливають свої грядки-городи. Бо ж треба якось моїм землякам виживати, ждучи «покращення життя вже сьогодні»… Та, мабуть, не наступить воно, оте покращення, як і ота розрекламована «Україна для людей»!
А далі, спитаєте, що?
Що далі? - Межигір’я з його позолоченими унітазами - далеко, а Лохвиця, річка, Сосновий парк і Брідок – це дуже-дуже близько. Близько до наших сердець! Бо це все якраз у нашому українському серці, в нашій, даруйте, - лохвицькій ідентичності, в наших місцевих традиціях та в наших дитячих і юнацьких споминах про незабутню Лохвицю!
…Якраз із Брідка та річки Лохвиці разом з водою й потрапляє прямісінько на наші столи, тобто в їжу, а коли випаровуються нечистоти, - тоді - в наші легені.
Особливо ж губить наші водойми (а відтак і нас!) влада в особі різних там рад, виконкомів, управлінь та санстанцій, великого числа несумлінних посадовців, які часто-густо не реагують на мої звернення, заяви та дописи, охороняючи свою «честь» (а точніше – безчестя), чи не сумлінніше за якусь там державну таємницю чи про згадувані вище проклято-золоті унітази чи ті ж таки мисливські будиночки для «слуг» народу десь там дуже далеко від Лохвиці, наприклад, у Межигір’ї чи Криму.
Ми ж волею Долі замешкали разом з вами у невеличкому містечку, де, здавалось, і по потребі «ходять» не на позолочені унітази, а потайки і в кущі, де й грошей з бюджету менше крадуть, той довкілля мало б бути чистішим.
Та де там, дзуськи!
Ось був випадок, коли взимку стався великий і черговий порив у системі водовідведення, що проходить через Брідок, - і ніхто б про це не дізнався про це, коли б не навідався до мене ще один лохвицький патріот. Та й потелефонував я було в нашу санстанцію… Наступного дня, правда, заходились: наїхало різних там, з дозволу сказати, «комунальників»-хамувальників, сяк-так полагодили… А весною… А весною майже вся риба у цій водоймі вщент видохла!
Дотримання ж у Лохвиці прибережної смуги однойменної річки вже давно стало грою у піжмурки зі мною та іншими захисниками довкілля. На папері ця смуга, як правило, відведена, а що в дійсності?! В дійсності — в грунт зноситься в річку і вона замулюється. У водоохоронних зонах випасають худобу, використовують отрутохімікати, влаштовують сміттєзвалища, ведеться господарсько-комерційне будівництво.
Бив я на сполох і з приводу розташування у зоні річки Лохвиці розважальних закладів. А результат – постійні відписки та запевнення.
Ось тепер і матимемо у нас під носом, коло міського пляжу, не підключені до мережі водовідведення об’єкти, де незабаром будуть мити авто, далі може бути автосервіс чи навіть заправка. Бо ж гроші й кумівство роблять все!
А що порушено норми Водного кодексу, за яким встановлено 50-метрову ширину прибережної смуги для малих річок та водойм, та знехтувано державними санітарними правилами, - то вже нікого не цікавить!
Але я хочу, щоб мене почули усі, бо збереження «рибок і жабок» у річках Лохвиччини – Лохвиці, Сухої Лохвиці (а так вона називається лише до Шмиголь), Сули, Артополоту та інших милих лохвицькому серцю водойм далеко не «вписується» у пріоритети діяльності лохвицької влади – міської й районної, - а підписані, схвалені та затверджені ними ж програми — це так собі, про людське око, або для слухняного вигляду перед вимогливою Європою чи перед однопартійно-обласними очільниками.
Наші ж малі річки тим часом просто-напросто за-ди-хаю-ть-ся від різносумішних потоків, забруднення, нехлюйського ставлення та безвідповідальності не лише влади, але й самих містян.
Тут для наших владців, - міста та району, - виникає уні-каль-на (!!) нагода вийти на всеукраїнський, а той світовий (!!) рівень й запропонувати свою програму, програму про збереження…. самих назв (!?!) річок та водойм... для нас усіх майже втрачених.
А що нам той Кіотський протокол?! Ми за нього можемо лише Юлю посадить!
Да-ааа… Д-а-вно, давно це було….Давно не стало колись судноплавної річки Сулиці, що колись протікала славним сотенним містечком Лохвицею. Не стає й іншої річки, що має однойменну назву з містом – Лохвиці.
І що тепер?! А тепер прощавай! Тепер – прощавай! Прощавай навіки: річка Лохвиця, прощавай Брідок, Артополот. Й нарешті, як кажуть: «Гуд-бай» Сула!..», що впадає у Дніпро-Славуту, бо в Сенчі оте «Полтавагазвидобування» разом з місцевою владою вже давно цю Сулу фактично знищено, бо перегороджено її русло в районі старої сенчанської молочарки залізобетонними блоками та зруйнувано структуру, а відтак знищено не лише флору і фауну, але й горизонти підземних вод!
…А цей час у Сосновому парку їли кашу, дружно співали совєцьких пісень, пили-випивали та веселились, як не перед добром.
Репортери ж від влади натхненно й дружно писали: «…щоб довкілля було чистим, - 28 квітня у рамках проведення дня благоустрою територій та щорічної акції «За чисте довкілля» відбувся суботник, в якому взяли участь колективи підприємств, установ, організацій, мешканців району. Активно та дружно працювали колективи районної державної адміністрації та районної ради спільно з керівниками - головою районної державної адміністрації Заславцем А.П. та головою районної ради Кірієвською Л.П. на розчистці Соснового парку у м.Лохвиця...».
Без влади б би точно не впорались! А так - роз-чис-ти-ли все…, тільки в робочий день,…. та у графі відвідування роботи, мабуть, і відмітку поставили?!...
Тільки залишилися обабіч стежок навколо улюбленого лохвичанами Соснового парку та посеред нього… величезні купи вирубаної бузини. Так що тепер не лише відпочити в парку буде небезпечно, але й ходити-бігати навколо нього.
Радує одне, - що вужі, гадюки, жаби та інші плазуни й земноводні будуть дуже втішені, бо, кумкаючи та розмножаючись, вони знатимуть, що «покращення життя вже наступило»… для них! А ще будуть брати наші менші дякувати місцевій владі за зорганізований нею ж такий собі «камуністічєскій суботнік», який пройшов, мабуть, ще й з пивом, горілкою та совєцькими піснями коло багаття… Але то було трохи пізніше, а, мо’, й не було зовсім?!? Хтозна…. А раніше ж то було все – як мовиться: «билі врємєна».
…Тільки від усього цього залишилось лише сміття… Сміття… в прямому і переносному сенсі…
…А в цей час до урочища Лісок через стежку по Брідку хтось віз на дорогому авто чергову купу непотрібу..
