Житель Шенгурів днями відзначав свій 88-й день народження. Його, як ветерана війни, вітали і з особистим святом, і з Днем Перемоги.
4 травня на подвір’ї будинку, де живе Олександр Порубай, було людно. У гості до ветерана прийшли не лише родичі, а й працівники сільради. Із Кобеляк приїхав Роман Горбунко, щоб поздоровити колегу по захопленню голуб’ятництвом.
Олександр Володимирович Порубай — один із найбільш заслужених та шанованих людей, які живуть у Шенгурах. Адже він належить до славної когорти солдатів-переможців, які пройшли фронтами Другої світової війни і підняли прапор Перемоги над фашистським рейхстагом. «Так, так, і мій підпис був на лігві Гітлера, — згадує ветеран. — І фотографія на пам’ять про ті дні залишилась».
Свій бойовий шлях Олександр Володимирович розпочав у 1943 році. Його мобілізували до лав Червоної Армії одразу після того, як радянські війська визволили рідні для нього Озера. І — одразу в бій. Юний, необстріляний Сашко, як і тисячі, десятки тисяч його однолітків, був кинутий на форсування Дніпра. «Ох і напилися ми водички, — й до цього часу не може стримати сліз ветеран. — Тільки від мамки і під кулі. Скільки там хлопців полягло, страшно й казати». Потім були ще тисячі кілометрів фронтових доріг, тяжке поранення, нагороди і День Перемоги у Берліні.
Травень у житті Олександра Володимировича особливо щедрий на свята. І на які! 4 травня у нього День народження, а 9-ого — День Перемоги.
— Дякуємо Вам за те, що ви є, за те, що здобули для нас мир і свободу, — такими словами вітала шенгурівського ветерана сільський голова Світлана Толмачова. А секретар сільради Світлана Іщенко вручила квіти і подарунок. Вітали Олександра Володимировича і діти, і внуки. Навіть коли він запросив усіх за святковий стіл, телефон раз по раз розривався від дзвінків. Це дзвонили односельці. Передавали привітання з днем народження, обіцяли привітати і 9-го травня.
Що ж, він ці привітання заслужив. Заслужив потом і кров’ю, тяжким пораненням. Він — солдат-переможець.
