Ще два дні тому редакційна мала робочий заголовок «Хух, швидше б у відпустку». І тон її мав бути не надто оптимістичним. Його навіювали роздуми після чергової порції телефонних дзвінків та іншої усної інформації від жителів району. Одні знову скаржились на побори у навчальних закладах, а із однієї сільради взагалі повідомили про факт ледве не рекету. Усі просили приїхати, написати, розібратись, допомогти. Але всі, ніби змовившись, заявляли: «Але прізвищ ніяких не називати, не фотографувати. Ми офіційно нікуди звертатись не будемо». Класична ситуація, від якої вже можна втомитись: «Свисни, Грицьку, — ти дурніший!» Це що ж, журналіст повинен від одного собак відганяти, іншого від рекетирів захищати, третього — від добровільно-примусових поборів у школі оберігати? Та ні, шановні, такого не буде. Та це й неможливо, неефективно і безрезультатно. Журналіст може одне-єдине: зробити таємне видимим. А як це можна зробити, спілкуючись з анонімами, які бояться всього на світі? Причому бояться, в основному, безпідставно…
Але далі, в процесі робочого тижня, змінились і настрій, і назва редакційної. Причиною цьому стали два випадки, які сталися у різний час і у різних місцях, але однакові за своєю суттю.
Перший випадок стався у Кобеляках близько місяця тому. І ми про нього вже писали. На березі Ворскли в місці, де проводився фестиваль «Вйо, Кобеляки!» та інші заходи, почали спилювати осики. Пиляли не під корінь, а обрізали, щоб ліквідувати сухі гілки і заразу, яку вони несуть людям. Тоді на стихійну акцію протесту вийшли 7 чи 8 кобелячан. Вони не дали пиляти осики. І, о диво! Зупинились пильщики, зупинилась потужна техніка. На берег, зрештою, приїхали чиновники з міськради, показали протестувальникам усі дозвільні документи, почали умовляти припинити протест. Осики обпиляли, але три деревини, які мали спиляти під корінь, таки залишили.
Інший випадок стався кілька днів тому в Озерах. Там на акцію протесту вийшли люди, які виступають проти будівництва в цьому селі свинокомплексу. Було багато емоцій, крику, навіть образ. Але головне — це результат. Людей знову послухали. І ось вже голова РДА Анатолій Таранушич пообіцяв їм, що комплексу в Озерах не буде.
В обох випадках не важливо, хто правий в конфліктній ситуації. Можливо, й протестувальники помилялись. Суть у тому, що люди вийшли з протестом — і їх не розстріляли, не закували в кайдани, не вигнали з роботи і не позбавили пенсій.
Влада їх послухала і вчинила професійно. Не хочуть люди, нехай вони й помиляються, — то й не пилятимуть, не будуватимуть. Можливо, хтось із посадовців і зачаїв зло на ініціаторів протестів, можливо, й спробує помститись. Але це — домисли. Факти ж говорять про інше — громаду слухають. Якщо вона не боїться.
