На початку червня якось по-особливому не хочеться працювати. Можливо, десь на підсвідомому рівні згадуються ще шкільні часи, коли саме о цій порі починалися літні канікули. Можна було до осені закинути під стіл дипломат, у якому цілий рік тягав підручники, і зі спокійним серцем відпочити.
Зараз так не вийде. Піти у відпустку на три місяці не можуть навіть журналісти, у яких, на відміну від тих-таки держслужбовців, досить вільний графік роботи. Але можна влаштувати собі відпустку на день. Або на півдня. Або на кілька годин.
Цю відпустку не обов’язково проводити у Єгипті або на південному березі Криму. Зовсім ні. Для неї достатньо вимкнути мобільний телефон, взяти з собою близьких для вас людей (для когось — дружину і дітей, для когось — коханого чи кохану, для когось — просто хорошого друга чи знайомого) і виїхати кудись за межі вашого населеного пункту. Як варіант, можна просто влаштувати сімейну поїздку на велосипедах. І корисно, і вітерець в обличчя дме, і їдеш нешвидко — усе навкруги можеш роздивитися. Одні наші хороші знайомі саме так і відпочивають. У нашій сім’ї на всіх велосипедів не вистачає, тому ми, як правило, для поїздок користуємось скутером.
Що, здається, може бути цікавого у такому відпочинкові, чи, якщо повернутися до теми редакційної, такій короткотерміновій відпустці? Може-може. Одного разу ми від’їхали кілька кілометрів у напрямку Судівки, повернули на асфальтівку, яка проходила повз пшеничне поле. І так проїхали кілометр, а може, трохи більше. Синє небо, жовте поле, теплий вітер, цвірінькання якихось невидимих, але голосистих пташок — від цього усього ставало якось тепло і спокійно. І було якось чудно, що ми ось живемо за кілька кілометрів — у Нових Санжарах — але ніколи не бачили цієї дороги, цього поля і цього неба. І не побачили б їх у такому поєднанні, якби того дня лишилися в містечку, а не влаштували собі маленьку подорож.
Така мандрівка не вимагає від вас значних затрат грошей або часу. Натомість, може принести приємний сюрприз або несподівану зустріч. Двічі, коли ми під вечір проїздили порожньою асфальтівкою, нам траплялися незвичайні «пішоходи». Одного разу це був досить-таки великий їжак. Якого ми підібрали, сфотографували і відпустили у траву за трасою. Іншого разу — практично на тому ж місці — дорогу переповзала невелика черепаха. Погодьтесь, що шанси зустріти цих хай і нерідкісних тварин десь на вулиці Нових Санжар були б мінімальними.
Тому цього тижня хочеться вам порадити: відкладіть свої справи і візьміть відпустку. На вихідні, на день або хоча б на кілька годин. Проведіть цей час із дорогими для вас людьми. І влаштуйте собі невелику мандрівку, для якої не потрібно багато часу і грошей.
