Приміщення Білоцерківської школи пустувало не один рік відтоді, як школу у селі закрили. Територія поступово заростала бур’янами та хащами, а охочі до легкої наживи люди вишукували, щоб його ще корисного вкрасти з пустуючого приміщення. Так було до цього року, коли небайдужі люди взялися до прекрасної і дуже потрібної справи – відбудови приміщення школи, розчищення території та розміщення там жіночого монастиря. Місце розташування монастиря обрано невипадково – побудована майже століття тому в 1913 році школа спочатку була церковно-приходською – належала церкві, розташованій навпроти. Нині споруда старовинної Свято-Георгіївської церкви напівзруйнована, але у планах – її реконструкція та відновлення роботи.
Білоцерківчани новину про відкриття монастиря у селі зустріли радо. Вони беруть активну участь у проведенні ремонту приміщення школи, там роботи – непочатий край. Допоки дозволяли погодні умови щосуботи у селі організовували толоку, під час якої кожен бажаючий міг потрудитися на благо доброї справи.
У листопаді у монастирі з’явилася перша його насельниця - матушка Марія – настоятелька Свято-Георгіївського монастиря. Згодом до неї приєднався послушник Роман. У труді і молитві, як говорить матушка Марія, зараз вони проводять тут свій час. Роман, зокрема, займається внутрішніми ремонтними роботами приміщення, де вже незабаром будуть розташовуватися монастирські келії.
Матушка Марія розповідає нам про перші свої дні у Білоцерківцях:
- Господь своєю ласкою не залишив нас грішних без своєї милості, бо він хоче всім спасіння. Люди, які поселяться у монастир, – насельниці монастиря – творитимуть тут молитовну працю за рідне село і місто, за нашу Україну, за її людність, а також за кожну країну світу. Монастир розпочав своє життя і діяльність „з нуля” – без самого необхідного для проживання – без води, опалення, електроенергії. Насельниці живуть за рахунок своєї праці, на своєму господарстві, а також за рахунок пожертв мирян. Тож кожен бажаючий може внести свій посильний вклад у розбудову Свято-Георгіївського монастиря і допомогти нам, чим є можливість.
Першими меценатами і спонсорами, які зробили свій внесок у розбудову монастиря стали Євген і Тетяна Жеребецькі, Богдан і Уляна Бенюки та інші.
На запитання про перспективу монастиря, час за який його населять монахині та послушниці, матушка Марія відповідає так:
- Ми покладаємося на промисел Божий, на Його святу волю, на те, що наші молитви будуть почуті Спасителем і Він нас не залишить без своєї благодаті і обдарує милістю у тому, щоб монастир відродився і процвітав. До монастиря приходять люди за проявом Божим, виявивши свою волю віддано служити Богу. Але це – не швидкий процес. Перші монастирські скитники несуть найважчий хрест у відродженні і розбудові монастиря. Надіємося, що Господь допоможе нам якнайшвидше втілити всі наші задуми в життя.
Вже зараз у невеличкій обладнаній церковці при монастирі правляться служби, які відвідують чимало охочих білоцерківчан. За словами настоятеля Свято-Успенської церкви, що у Пирятині, отця Іоанна, який бере безпосередню участь у розбудові Свято-Георгіївського жіночого монастиря, проводить зараз там служби, перспективи у монастиря досить непогані. Так, наприклад, якщо вдасться реалізувати усе задумане, то вже цього літа на території монастиря зможе працювати всеукраїнський дитячий православний табір. До речі, як зауважив отець Іоанн, цей монастир – перший на теренах Полтавської області монастир Київського патріархату. Тож, усі бажаючі служити Богу – і чоловіки, і жінки - можуть випробувати себе на готовність до цього у Свято-Георгієвському монастирі, де для цього є дуже гарні умови...
