Ми недавно побували в раю. Так-так, саме в раю. Ми навіть не підозрювали, що рай зовсім недалеко від нашого Чутового — всього в 70-ти кілометрах — у Нових Санжарах.
Ми — це група ентузіастів, всього 45 осіб. Для нас була організована екскурсія в селище Нові Санжари, про яке ми багато знали, але нам хотілося побачити на власні очі.
І ось ми їдемо до Нових Санжар. На трасі нас зустрічає селищний голова Андрій Река, який одразу перевтілився в екскурсовода. Знайомимося. Він заводить нас у храм-каплицю Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Чудова капличка: в ній горять свічки, висять ікони. Біля каплички — криниця-журавель з джерельною водою.
Андрій Олександрович декламує слова місцевої поетеси Зінаїди Дігтяр: «Спинись, проїжджий чи прохожий, і відгукнись на серця зов. Хай, добрі люди, Вас врятує Надія, Віра та Любов.»
А поруч — парк третього тисячоліття «Батьки і діти». Така вже традиція: при народженні хлопчика батьки садять дубок, а при народженні дівчинки — липку. Недалеко від каплички створено природоохоронний заповідник « Вовчі гори», який постійно утримується у задовільному санітарному стані. Раніше це було місце, де й людська нога не ступала. Зараз там чудовий бузковий парк, столики, лавки, туалети — все для культурного відпочинку, відзначення знаменних дат новосанжарців.
Усе це на околиці Санжар. А ось в’їжджаємо в селище. Кидаються в очі чистота, порядок.
Андрій Олександрович пояснює, що за чистотою в селищі слідкує екологічна служба. Двічі на день екологічні карети прибирають сміття з 530 урн. У центрі селища збудовані три туалети з гарячою та холодною водою. А ось парк Матері. Тут ростуть липи, дубки, багато квітів. Жителі селища зносили сюди все, що могли: насіння, розсаду квітів та інше.
Андрій Олександрович цитує Сергія Острового: «Люди, братья мои, берегите своїх матерей. Настоящая мать человеку дается однажды».
Центр селища. Дві церкви. Ще одна каплиця — імені Даниїла Ачинського. А чистота вражає.
Восени 2011 року та навесні 2012 новосанжарський мер ініціював проведення заходів з висадки трьох тисяч кущів троянд, які цього року своїм цвітом порадували жителів та гостей селища.
Побачили ми і пам’ятник Селянину. Подібного нема ніде. Три руки, саме три, а не дві, підкреслюють важку і об’ємну працю селянина, а в руках — знаряддя праці: вила, лопата, коса, серп, граблі та інше.
Побачили ми і пляжі. Чудово там проводять вільний час новосанжарці та гості селища. До речі, в Санжарах відпочивають з Києва, Харкова, зарубіжжя.
На піонерському пляжі у нас зупинка — обід. Андрій Олександрович пригощає нас козацькою кашею. Ой, яка ж вона смачна!
Пляж обладнаний роздягальнями, грибками для затінку, столиками, лавками, мангалами для шашликів, туалетами, умивальниками. Поруч — кафе, де ми смакували морозивом.
Побачили ми і медичний центр ВВ МВС України «Нові Санжари». Тут Вас не пригнічуватиме, як у містах-курортах, «стрес тісноти». Навпаки, Ви отримаєте незабутні позитивні враження від спілкування з багатою і чистою природою.
А Біла Альтанка, а Місток Закоханих на горі!
В останні роки розроблено туристичний маршрут «Козацькими стежками Новосанжарщини», котрий пролягає берегами Ворскли та Орелі. Маршрут використовується не лише відпочиваючими оздоровчих закладів, а й усіма бажаючими.
Усього не перелічиш. Вражень надовго вистачить. Усе, що ми бачили, створено за ініціативою і власною участю Андрія Реки. Справжній господар у селищі! Спасибі Вам, Андрію Олександровичу, за чудову і незабутню екскурсію. Вам було що показати.
