Бабуся з порожнім відром не завадила полтавській «Ворсклі» перемогти київське «Динамо». А новосанжарським уболівальникам — стати свідками історичної перемоги нашої команди.
18-го серпня делегація футбольних уболівальників із Новосанжарського управління з експлуатації газового господарства збирається до Полтави — на матч місцевої «Ворскли» з київським «Динамо». Одним із пасажирів стає і кореспондент «ЕХО», який під час поїздки планує вбити двох зайців — і вперше цього року наживо побачити гру полтавської команди, і зробити репортаж зі стадіону «Ворскла».
Із Нових Санжар ми виїжджаємо близько сімнадцятої години. Коли наш мікроавтобус вузенькими вуличками вибирається до автоколони, дорогу переходить бабуся із червоним пластмасовим відром.
— Це вже точно «Ворскла» сьогодні пролетить, — засмучено констатує наш водій.
Інші пасажири починають обговорювати шанси полтавської команди у грі з «Динамо». Сходяться на тому, що найкращим результатом буде мінімальна поразка — не більше, ніж в один м’яч.
Дорогою водій розповідає нам, як іще в радянські часи їздив з товаришами дивитись на «Динамо» — у Київ.
— Тоді була команда мастєров! Було на кого подивитись. Це тоді, як ще Блохін грав! — згадує він.
Сьогодні приїзд київського «Динамо» не викликає ажіотажу навіть у новосанжарських уболівальників. Принаймні, черги з бажаючих поїхати на матч біля мікроавтобуса «газовиків» не вишиковувалися.
— А на кого зараз у «Динамо» дивитись? — цікавиться один з уболівальників, коли ми вже в’їжджаємо у Розсошенці. Інший йому відповідає, що подивитись у «Динамо» все ж таки є на кого. На тих-таки гравців збірної України Ярмоленка, Гусєва, Мілєвського. На новачків — Тайво, Рафаеля, Рубена. І, звичайно, на форварда Брауна Ідейє, який на початку сезону демонструє гарну форму, забиваючи мало не в кожній грі.
Нарешті ми в Полтаві. Мікроавтобус залишаємо на парковці біля облдержадміністрації, а самі пішки прямуємо до стадіону. З різних боків туди ж прямують сотні інших уболівальників «Ворскли». Серед них ми зустрічаємо прихильників футболу і з Нових Санжар, Лелюхівки, Нехворощі та Руденківки. На годиннику вже початок сьомої, до стартового свистка лишається хвилин двадцять, а біля кас стадіону стоять довжелезні черги. Можна відстояти хвилин п’ятнадцять і купити квиток за 15 гривень. А можна зекономити час та нерви і купити такий самий квиток у дядька «з рук». Щоправда вже не по 15, а по 30 гривень.
Придбавши квитки, ми прямуємо до свого сектора. Стюарди ввічливо пояснюють, що заходити на стадіон з пластиковими пляшками з водою не можна. Доводиться або випивати водичку просто перед стюардами, або просто викидати у смітник.
Стадіон «Ворскла» заповнюється приблизно наполовину. Офіційний сайт команди подає цифру у 10500 уболівальників, але на перший погляд ця цифра видається завищеною. Київські фанати займають один сектор і з самого початку гри поводять себе шумно та агресивно. Після того, як вони з гучним звуком підривають якусь петарду, до їх сектора вибігає кілька десятків правоохоронців, які чергують там до кінця гри.
Уболівальники продовжують займати свої місця ще й через десять хвилин після початку гри. Деякі, проштовхуючись до своїх сидінь з пивом у руках, заводять суперечки з сусідами.
— Пересядь! Це моє місце! Бистро! Шо ти бушуєш, ти шо — з прокуратури?! У нас тут у самих з прокуратури сидять!
Доки буйні та небуйні фанати розсідаються по місцях, «Ворскла» встигає провести кілька атак і ледь не пропустити у власні ворота. Але удар Олега Гусєва приймає на себе поперечина і увесь стадіон полегшено видихає.
Доки команди борються за м’яч у центрі поля, уболівальники на сусідньому з нами ряду обговорюють склади команд. Зокрема, відзначають, що у складі «Динамо» у запасі лишаються і Браун Ідейє, і Андрій Єрмоленко, і зірковий новачок Ніко Кранчар.
— А де щас Шева? — раптом цікавиться один із чоловіків. — Я чув, він десь у Америку перейшов?
— Угу. Він тепер за Королевську грає, — іронічно відповідає його товариш. — У політику він пішов…
Доки вони там переговорюються, на полі трапляється диво. Новачок «Динамо» Теймі Тайво обрізається у центрі поля і півзахисник «Ворскли» Артем Громов виходить сам на сам із Ковалем. Зближається з ним… «Бий!!!» — кричить півстадіону. Але Артем витримує паузу і лише потім закачує м’яч між ногами воротаря до сітки воріт. «Г-о-о-о-л!!!» — кричить увесь стадіон, за винятком «динамівського» сектора. Крики не затихають секунд тридцять, доки Артем святкує гол і обіймається із партнерами.
Після забитого гола уболівальники починають активніше підтримувати команду. І жадають ще побачити голи у ворота суперників. За кілька хвилин увесь стадіон розчаровано видихає, коли Іван Кривошеєнко ледь не забиває головою другий м’яч.
У другому таймі думки вже стають іншими. Тут уже не до забитих м’ячів, головне б — не пропустити. З половини тайму майже увесь наш сектор дружно скандує «Вор-скла! Вор-скла!» і схвально вітає кожен сейв Сергія Долганського. У кінці «Динамо» притискає команду до власних воріт, створює кілька небезпечних моментів. Рятувати гру виходять і Ярмоленко, й Ідейє. Але «Ворскла» цього дня захищається просто ідеально. І вистоює і основний час, і п’ять хвилин додаткового. Фінальний свисток увесь стадіон зустрічає стоячи. І ще хвилин п’ять після завершення гри уболівальники оплесками дякують футболістам за гарну гру і, що там гріха таїти, несподівану перемогу.
До Нових Санжар повертаємось радісними і задоволеними. Футбол вийшов цікавим, «Ворскла» перемогла. І навіть бабуся з порожнім пластмасовим відром не зуміла зурочити команду. Можливо, тепер і прикмету варто змінити? І відтепер вважати порожнє відро знаком удачі?
