Напевне, напередодні Дня Незалежності личило б писати редакційну саме про цю дату, про цю подію. І або захлинатися у дешевій патетиці, або заходитись у риданнях про гибель неньки-України. Та залишимо перше державним мужам та їх кишеньковим ЗМІ. Друге ж, тобто волання про смерть, загибель і суцільну руїну, є більше проявом старечого клімаксу, аніж відображенням об’єктивної реальності.
Насправді ж, істина знаходиться десь посередині. Безумовно, майже ні у кого в Україні немає підстав заявляти про розквіт, покращення і прогрес. І якщо ці явища все ж і відбуваються, то це більше заслуга окремих особистостей, які вміють досягати успіху навіть у кризових ситуаціях, аніж результат цілеспрямованої і продуманої державної політики. Схоже, що у черговий раз в українській владі стратегічно мислити нікому. Так, «порішати вопроси», не забувши про себе, нинішні владоможці можуть. А ось, щоб стратегічно, на десять-двадцять років наперед, та ще й з користю для всієї держави — зась, — фізіологічні зміни та комсомольське минуле не дозволяють. Зараз же хто керує? Комсомольці! А їх як вчили? Партія сказала — нада, камсомол отвєтіл — єсть! Яка вже тут стратегічна перспектива.
Та все ж, навіть за двадцять з лишком років «камсамольського» керування, Україна не загинула. Хоча про це й репетує кожна нова опозиція, яка вчора була владою. Якби це було правдою, то вже, напевне, й кості тієї України потрухли б.
Отже, обійдемось без патетики і плачу, та й згадаємо напередодні Незалежності про сміття. Так-так, про отой банальний паперово-бляшанково-поліетиленовий непотріб. А точніше — про сміттєвий конфлікт, який спалахнув у стосунках між куст-кущівською громадою та міською і районною владою. Селяни, як відомо, навідріз відмовляються приймати кобеляцьке сміття. І наплювати їм на інтереси міської громади, домовленість між двома чиновниками і таке інше.
І, ви знаєте, язик не повертається обвинувачувати жителів Куст-Кущів у несвідомості. Навпаки — це свідомість у них прокидається. Їх протест — це прояв громадянського суспільства, саме того, чого катастрофічно не вистачає отій самій Незалежності. Селянам набридло проявляти псевдосвідомість. В українському варіанті вона виглядає так — одні брешуть і обіцяють, а інші розуміють, що їх дурять, але згідно кивають головами.
Ну, а міські та районні чиновники проявили непрофесійність. Яка є, поряд із корупцією, найбільшою проблемою України.
Громадянської активності та професійних чиновників вам, земляки. І — зі святом!
