Швидше за все, Ви читаєте цей номер «ЕХО» 14 вересня, у п’ятницю. Отже, до сумнозвісної дати 12.12.12, тобто 12 грудня 2012 року, залишається 90 днів. Саме стільки нібито залишилось існувати людству. І нам з Вами, як його представникам. А далі станеться щось страшне — кінець світу, вселенський катаклізм, потоп, пожежа, цунамі, землетрус та інші неприємні штуки. Начебто так пророчили мудреці племені майя, котрі вимерли, нехай пізніше від мамонтів, але теж дуже давно.
Автор редакційної належить до тієї частини людства, яка ну дуже скептично ставиться до всілякого виду апокаліптичних пророцтв. Адже у разі, якби вони збувались, мав би навіть за свої куці 46 років разів п’ять пережити кінець світу. Довелось у свій час прочитати пророцтва Нострадамуса та ще деяких більше чи менше відомих пророків. Ну, що маю Вам сказати? Без пляшки текіли чи качаки там точно не розберешся. На тверезу голову враження одне — віршики ні про що. Можливо, щось схоже із закінченням календаря майя. Ну, облом їм було вести календар далі. Або конкістадори налетіли і для майя дійсно настав кінець світу. Так що, чомусь мені здається, що житиме людство і після 12 грудня. Гірше чи краще, щасливіше чи сумніше? Це — вирішувати кожному для себе. Між тим для українців, у міжсезоння від сьогоднішнього дня і до 12 грудня, актуальною буде ще одна дата. Щоправда, зовсім не сакрального характеру.
28 жовтня. У цей день ми знову почимчикуємо на вибори. Котрі, на авторське, знову ж дуже глибоке переконання, нічого не змінять. Ну, поміняється якась сотня-дві облич у Верховній Раді, ну трішки зміниться партійне представництво. І що? Не буде ні апокаліпсису вітчизняного масштабу, ні якогось стрімкого прориву до небачених українцями висот благополуччя. Ну, не буває миттєвого покращення життя вже сьогодні. Хіба що ти з коми вийшов. Чи з тюрми. Хоча останнє — не факт.
Покращення життя, як і кінець світу, процеси довгі та складні. І від парламентських виборів вони точно не залежать. Крок до цього, до покращення, звичайно, українці зроблять лише через кілька місяців, а то й років після виборів. Коли остаточно зрозуміють — їх вчергове «розвели». Одним залишили руський язик, іншим — Степана Бандеру. Грайтеся, доки ми крастимемо. Та нічого, життя продовжиться. І покращення таки настане. Сподіваюсь, швидше, аніж кінець світу.
