Досить часто доводиться чути думку, що більшість українців давно зневірилися у владі та збайдужіли до громадського і політичного життя країни. Чи стежать новосанжарці за громадсько-політичним життям країни і які суспільні проблеми їх турбують найбільше, ми вирішили поцікавитися у них самих.
У центрі Нових Санжар ми пропонували перехожим відповісти на наступні запитання: «Чи цікавитесь ви громадсько-політичним життям України?»; «Які проблеми, на вашу думку, є на сьогодні найбільш важливими для Новосанжарщини?». Більшість людей охоче висловлювали свою думку, але назвати прізвище чи хоча б ім’я відмовлялися. Із 11 опитаних лише 3 відповіли «не цікавлюсь». Щодо проблем, то виявилося, що найбільше людей турбує безробіття.
— Звичайно цікавлюся. А проблеми, як у Нових Санжарах, так і по всій Україні, — однакові. Це проблеми, що пов’язані із здобуттям освіти. Люди виїжджають на заробітки, отже є проблема безробіття, проблема так званого першого робочого місця. Також існує проблема культури, духовності. Усе це помітно занепадає.
— Цікавлюся, адже бути небайдужою — моя життєва позиція. Мене хвилює доля України, майбутнє наших дітей. А проблем багато, це й відкриття робочих місць — для зменшення відсотку безробітних, також існує проблема бездомних тварин, проблема людської байдужості.
— Цікавлюся. Я націоналіст. Націоналізм — це основа побудови вільного громадянського суспільства. А проблеми — це безробіття, застаріла інфраструктура, ще з радянських часів. Зараз у нас демократія капіталістичного зразка, яка ставить на перший план не інтереси нації, а капітал, вільнодумство, та, власне, несе хаос у суспільні відносини.
— Так, цікавлюся. Бажано щоб працювали підприємства, «сільгосптехніка», «хімія», щоб забезпечити людей робочими місцями, а для цього потрібен розвиток промисловості.
— Громадсько-політичним життям цікавлюся для власного розвитку. Про якісь загальні проблеми Новосанжарщини, чесно кажучи, говорити не можу. А для мене, як для інваліда-візочника, то проблемою є відсутність умов для нормального пересування — пандусів, місць для безбар’єрного заїзду.
— Звичайно цікавлюся. Політичне життя впливає на моїх дітей, воно торкається кожного. У районі існує екологічна проблема, проблема водопостачання, та й соціальна сфера бажає бути кращою.
— Ні, не цікавлюся. Просто не вважаю за потрібне. Проблема — це стан наших доріг. Дороги розбиті, а ніхто нічого не робить. Та й ціни ростуть.
— Не хочеться мені цікавитись, коли її зробили вільною. Усі тільки в кишеню тягнуть. Бандитами не цікавлюся. Позабирали у пенсіонерів огороди, в мене був за сільгосптехнікою — забрали під забудову. Тепер земля пустує, хтозна кому вона тепер буде. Ото такі в новосанжарських пенсіонерів проблеми.
— Цікавлюся і хочу, щоб було краще. А щодо проблем, то для благоустрою у Санжар є все, залишилося тільки змінити владу. Роботи в людей немає, скрізь кидаєшся, щоб заробити якусь копійку.
— Якось не цікавлюся. Все рівно нічого не зміниться. Не знаю, які проблеми… Я люблю рибалити, а ставки приватизовані, платні, і питна вода погана там, де я живу.
— Цікавлюся, хоча воно і нецікаве. Проблеми існують, наприклад, молодій людині, особливо в селі, дуже складно знайти роботу, будь-яку, не кажучи вже про ту, в якій можна реалізовувати свій творчий потенціал. Також вимирають села — це одна з найбільших проблем…
