Кожній людині долею накреслений життєвий шлях. Щоб його достойно і з честю пройти, доводиться долати різні перешкоди.
Сьогодні хочемо розповісти про людину, про яких у народі кажуть «баловень» долі. А як же інакше сказати про Дмитра Кириловича Срібного: ріс у батьківській любові серед рідної кобеляцької природи, навчався, отримав купу дипломів, зустрів єдине на все життя кохання, виростив сина і дочку, обзавівся онуками.
Та, як кажуть, життя прожити — не поле перейти. Тяжко було з десятирічного віку навчатися у двох школах: загальноосвітній і музичній. Коли друзі ганяли м’яча на вигоні, Дмитро з однієї школи поспішав до іншої, а додому повертався вночі. Потім під керосинкою готував уроки. А ще ж так хотілося і книжку прочитати, бо не читав, а, як кажуть, «їв книжки». До речі, ця любов до літератури не згасла з роками, а, мабуть, стала ще міцнішою, майже манією — без художнього слова, газети жодного дня!
Мабуть, і не думав у дитинстві, що музика й мистецтво стануть його головною життєвою дорогою. Після закінчення училища культури став працювати у районному Будинку культури (сьогодні це РЦКД).
Почав із найнижчої посади інструктора, але за 6 років кар’єра різко вивела на саму найвищу посаду — був призначений завідуючим відділом культури Кобеляцького райвиконкому. І це у 27 років! І, як згадує Дмитро Кирилович, на всіляких нарадах, пленумах почував себе трішки ніяково серед керівників інших служб — людей мудрих, ветеранів праці, війни. Тому й стусанів отримував більше, як салага в армії. Але це все йшло тільки на користь. Із часом з’явився досвід, свій метод керівництва галуззю, певний авторитет. З головою занурився у громадську роботу: тривалий час очолював комсомольську організацію відділу культури, був членом бюро райкому комсомолу, двічі був депутатом районної ради, двічі — міської ради.
Зараз із вдячністю згадує своїх керівників, які допомогали і підтримували його. Сьогодні, коли й сам досяг солідного віку, висловлює щиру подяку і згадує теплим словом М. А. Лобаня, М. О. Гречуху, М. С. Слинька, В. С. Чернявського, В. Д. Радченка, М. І. Гамаля, В. В. Огійчука. А скільки доводилось по-людськи, доброзичливо контактувати з працівниками і керівниками відділів райвиконкому, райкому партії, керівниками сільськогосподарських підприємств, головами та секретарями сільських рад.
«Дякую долі, що всі роки, прожиті у культурі, моїми супутниками, порадниками, підтримувачами були: М. В. Уваров, Л. С. Чернишова, В. С. Колодочка, Н. С. Гармаш, Б. М. Деренко, М. В. Скляренко, І. А. Біловод, І. П. Ченков. Багатьох уже немає, нехай земля їм буде пухом. Та найбільша моя подяка отим рядовим сільським працівникам культури, з якими створювали тепло у клубах та бібліотеках, несли людям радість, ділили спільно успіхи і невдачі» — говорить Дмитро Кирилович.
Так уже склалося, що сьогодні Дмитро Кирилович працює у сфері, далекій від культури. Він — заступник голови президії райради УТМР, єгер мисливсько-рибальського господарства. Та цікаво, що і до цієї діяльності підходить творчо. Він сценарій так підготує, що тут і музики грають, і пісні співають, і чемпіонів ушановують на найвищому рівні.
Керівництво обласної та районної організації УТМР гідно оцінило внесок Дмитра Кириловича у справи охорони природи, примноження мисливської фауни. Рішенням президії Всеукраїнської ради Українського Товариства мисливців і рибалок йому присвоєне високе звання «Почесний член УТМР».
Не забуває Дмитро Срібний і своїх колег по культурі. Він частий гість у бібліотеці, бере активну участь у народному театрі районного Центру культури та дозвілля, виступає на сцені з різними ролями у виставах.
Його енергії можна тільки позаздрити, він усюди встигає. А ще ж є дім, дружина Зоя Петрівна, син, якого він ласкаво зве Ромуликом. Дочка Леся і онуки Даніель та Мішель живуть далеко, у Німеччині, за якими дід дуже сумує. Та поряд є любима перша онука Настя, яку він любить до безтями.
У ці дні, Дмитро Кирилович Срібний святкує свій перший серйозний ювілей — 60 років. Він сповнений енергії, бадьорості, натхнення. Є багато планів і задумів. То ж здоров’я йому і снаги, щоб усі життєві задуми здійснились!
