У попередній статті автор писав про те, що минулі вибори до парламенту дали привід для обережного оптимізму. Адже в країні збереглася політична конкуренція. Можливо, вона бутафорська, а може, усі оці нові лідери і їх політичні проекти є банальними маріонетками в руках таємничого ляльковода — та все ж… Все ж, залишається якась інтрига. І навіть надія на покращення життя через 10-15 років.
Та чим більше віддаляється в часі дата 28 жовтня 2012 року, тим більше стає зрозуміло — є у тих виборах ще один величезний і беззаперечний позитив. Вони, їх перебіг та найактивніші учасники дали багато матеріалу, поживи, ідей та сценаріїв для вітчизняних фахівців в області гумору та сатири. Маючи таких персонажів, як українські політики, хлопці із «95-го кварталу» завжди збиратимуть аншлаги і чесно зароблятимуть на шматок хліба з чорною ікрою.
Ви уявляєте собі ще одну якусь країну, де б результати виборів встановлювали два тижні? І не встановлять же! Напевне, тому, що нинішня влада досягла небувалих успіхів у клонуванні підрахуїв. У 2004-му в Україні був один величезний підрахуй. А вже через вісім років біло-сині генетики наплодили десятки, якщо не сотні підрахуєнят. Ну чим не сюжет для «95-го кварталу»?
А оті служаки народу, які за десяток років, день і ніч гаруючи і нещадно економлячи гроші, заробили мільйони і мільярди? Про них кінокомедії можна знімати. Вони через кожні 4-5 років раптово проймаються величезною любов’ю до народу і таким нестримним бажанням йому служити, що викидають мільйони доларів, десятки мільйонів бюджетних гривень, фальсифікують, фінансують підрахуєнят. Ну, а потім чомусь бажання служити народу і писати закони стрімко зникає. От наш, уже рідний, кандидат чим за минулу каденцію запам’ятався? Індивідуальне опалення проводив? Проводив! З теплом і добром приходив? Приходив! Ющенка у Верховну Раду не пускав? Не пускав! От молодець! А закони писати? Ну, то ви вже забагато від людини хочете.
Поки що ми посміємося досхочу. Єдине, що насторожує, кудись на два тижні зник один дуже відомий й улюблений персонаж української гумористичної політики? Пам’ятаєте? Той, що скаче по пеньках. Щось його не видно і не чути. У країні такий розгул демократії, а він кудись заховався. Може забув, що крім стрибків по пеньках та розвитку бізнесу сина, у нього ще й інші обов’язки є?
