10‑го листопада у актовому залі Новосанжарського райвідділу міліції збираються близько сорока колишніх працівників міліції. Цього дня вони зустрічаються не тільки, щоб відзначити День ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ, але і щоб обрати нового голову ветеранської організації.
Міліцейські пенсіонери зустрічаються нечасто. Тому радісно вітаються одне з одним, міцно потискають руки та обіймаються. Розпитують про тих, хто не приїхав на цю зустріч — чи живі-здорові, чим займаються. Свої місця у залі займають близько сорока колишніх правоохоронців.
— А скільки у нас всього ветеранського составу? — цікавиться колишній міліціонер а нинішній Кунцівський сільський голова Анатолій Підтоптаний.
— Нас 61 чоловік.
— Ну все — можна розганяти райвідділ! — сміється Анатолій Миколайович.
На стіні у залі висять кілька табличок, які у різний час прикрашали вхід до райвідділу. На одній з них — радянські серп та молот і напис «МВД УРСР». Напевно, саме ця табличка висіла біля входу, коли у райвідділі працювали більшість із присутніх у залі.
За кілька хвилин до залу заходять і займають місце у президії заступник начальника райвідділу Олександр Сидоренко та нинішній голова ветеранської організації міліціонерів Віктор Загорулько. Оголошують перелік питань порядку денного: нагородження грамотами та вручення подарунків, обрання нового голови ветеранської організації і найприємніша частина — святкування у кафе.
— А дівчатка танцюватимуть? — жартуючи питає хто із залу.
— Вдома тобі затанцюють! — у тон відповідає його сусід.
Посміявшись та пожартувавши, міліцейські ветерани заспокоюються і слухають, як Олександр Сидоренко зачитує привітання зі святом. Потім оплесками вітають тих, кому вручає почесні грамоти заступник начальника райвідділу. Віктор Загорулько також дещо вручає. Але це не грамота, а наручний годинник, який він дарує своєму заступнику по ветеранській організації Миколі Євтушенку.
Саме питання обрання нового голови займає у колишніх міліціонерів найбільше часу. Із залу пропонують то одну, то іншу кандидатуру, але усі дружно відмовляються. Хтось посилається на зайнятість на роботі, хтось — на віддалене місце проживання. На голосування ставлять три кандидатури — Михайла Крайніка, Миколи Євтушенка та Анатолія Цепкала. Останній від пропозиції бути головою рішуче відмовляється.
— Та не слухайте ви їх! Це провокація! — опирається кандидат.
Але його товариші, схоже, налаштовані рішуче. І голосують за Цепкала одноголосно.
— Хіба ви не розумієте, вони ж кожен голосує за те, щоб не йому бути! — вже сміючись, говорить новообраний голова.
Зрозумівши, що зворотного шляху немає, Анатолій Цепкало погоджується із обранням і займає своє місце у президії. У першій промові у новій якості він говорить про найважливіші для ветеранської організації міліціонерів речі. Зокрема, про створення каси взаємодопомоги, у яку члени організації могли б здавати посильні внески. Присутні пропозицію підтримують.
Після цього міліцейські ветерани та пенсіонери традиційно фотографуються на сходинках перед входом у райвідділ і вирушають на неофіційну частину свята, під час якої згадують колишніх колег, розкриті та нерозкриті справи і свою міліцейську службу.
