Саме таким словом охарактеризував свої враження після перегляду відео з відкриття магазину «АТБ» в Кобеляках редакційний верстальник Ігор. Дійсно, побачене на моніторі комп’ютера не надто налаштовує на оптимістичний лад. Кілька сотень кобелячан одразу після закінчення промови міського голови дружно пішли на штурм магазину. А представники «АТБ», певно, навчені гірким досвідом, завбачливо зняли з петель вхідні двері. Кого ж їм було більше шкода: приватного майна чи людей, котрі могли покалічитись у тисняві? Будемо сподіватись, що саме людей.
Кобелячани штурмували магазин заради подарунка для першої сотні покупців. Його вартість — менше 50 гривень. Заради цього люди були готові ризикувати своїм здоров’ям. Більше того, дехто взяв із собою зовсім маленьких дітей. Печалька, що й говорити.
Ще кілька десятків найбільш «просунутих» прийшли подивитись на це не надто приємне видовище. І зафільмувати його на мобільний телефон чи фотокамери. Цим хліб уже не потрібен, їм більше до вподоби видовище. І це печалька. Причому не менша за вищеназвану.
Що ж, девіз «хліба і видовищ» залишається не менш актуальним, аніж тисячі років тому. На жаль. І відбувається це не лише в не надто заможній Україні. Навіть у благополучній в матеріальному сенсі Америці щороку мільйони людей штурмують супермаркети у дні великих розпродажів. Ніби їм хліба не вистачає.
Узагалі, ажіотаж навколо абсолютно банальної події: відкриття звичайнісінького магазину. Важко пояснити. А якщо порівнювати… То чомусь згадується минуле тисячоліття, радянські часи, демонстрація фільму про війну «Чорна береза». Тоді теж був величезний ажіотаж. А все через те, що у зовсім не шедевральному фільмі ледве не вперше в історії радянського кінематографа показали абсолютно голу жінку. То було небувале видовище.
Зараз нібито й хліба, й голих жінок на екранах вистачає. Вибирай — не хочу. Та все одно, щось примушує людей втрачати людську подобу. І нам цього не змінити. Залишається лише не засуджувати нікого. Печалька.
