2‑го травня «Колос» проводив свій другий матч у рамках чемпіонату України з мотоболу. Після перших двох таймів команда без варіантів поступалась гостям із Вознесенська. Але наприкінці гри господарям вдалося зібратися і забитими голами дещо підняти настрій уболівальникам.
Другий домашній матч «Колоса» у мотобольному чемпіонаті збирає значно меншу кількість глядачів. Якщо на грі з «Антрацитом» за різними оцінками було від двох із половиною до трьох із половиною тисяч глядачів (дехто навіть переконував, що цілих п’ять — авт.), то на матч із «Востоком» приїжджає явно менша кількість уболівальників. Трибуна праворуч від поля заповнюється відсотків на вісімдесят, та й навколо мототреку цього разу не так багато людей. Утім, результат залежить не від глядачів, а від самої команди. Від неї цього дня очікують не так перемоги (надто вже потужний суперник!), як перших м’ячів у поточному чемпіонаті. Нагадаємо, що в матчі з «Антрацитом» нашим мотоболістам так і не вдалося відзначитися в чужій рамці.
До другої гри чемпіонату «Колос» підходить із першими кадровими втратами. Через травму, отриману в матчі з «Антрацитом», на поле не може виїхати Володимир Кондратенко. Тож команда підходить до гри у такому складі: 1. Анатолій Назаренко. 2. Іван Зімовець. 4. Сергій Васін. 6. Олександр Зімовець. 7. Валерій Зімовець. 8. Валерій Мороховець. 9. Олександр Кінаш. Запасний воротар Євген Довгаль.
«Восход» із Вознесенська привозить до Стовбиної Долини наступний склад гравців: 1. Ігор Деменський. 2. Станіслав Червоний. 3. Олександр Павловський. 4. Антон Власовець. 5. Сергій Волошин. 7. Сергій Писанко. 9. Сергій Червоний. 10. Артем Амелін.
У складі гостей найбільше поглядів притягує № 4 — білоруський легіонер Антон Власовець. По-перше, своїми габаритними розмірами — дядько дійсно крупний, аж шкода стає його мотоцикла. По-друге, своїми заслугами. Адже Власовець — жива легенда мотоболу. Він — чемпіон Європи 2004‑го року, багаторазовий чемпіон України та Білорусії. І він же — кращий бомбардир у історії чемпіонатів Європи з надзвичайним показником у 254 забитих м’ячі! Звичайно, грати проти такого майстра буде надзвичайно складно.
Це й показують перші ж хвилини гри. Практично всім на полі керує Власовець. Він розганяє атаки своєї команди, віддає точні передачі та, звичайно ж, сам б’є по воротах. І як б’є!
— Он бачите дірку в сітці?! Це він на розминці м’ячем пробив! — показує один із глядачів, що стоять за воротами, які захищає Анатолій Назаренко.
Нашому голкіперу незабаром доводиться на власних руках відчути потужність ударів Власовця. Той б’є сильно і регулярно, але до певного часу нашій команді вдається відбиватися. Одного разу нам на виручку приходить поперечина. Утім, на останніх хвилинах першого тайму «Восток» таки відкриває рахунок. Гол виходить просто-таки міні-футбольним. Власовець проходить центром, але сам не б’є, а викочує м’яч наліво — на вільного Станіслава Червоного. Той замахується і підрізає м’яч над уже лежачим воротарем — 0:1.
У другому таймі картина стає ще більш сумною. «Восток» практично не дає господарям виїхати зі своєї половини поля. А Власовець продовжує рвати на клапті наш захист. Тактику обирає просту, але ефективну: під’їжджає до наших воріт, розвертається, відтягує захисника до центру поля, а потім різко знову йде в атаку. І б’є з центральної зони. Наші захисники за такими маневрами не встигають катастрофічно. І двічі упродовж тайму Антон Власовець забиває господарям голи. Перед обміном сторонами рахунок 0:3, не на користь господарів.
У третьому таймі у ворота «Колосу» стає Євген Довгаль і одразу приймає «бойове хрещення». Антон Власовець знову пробиває без перешкод і забиває свій третій м’яч — 0:4. Через хвилину історія повторюється. Власовець б’є, Довгаль, здається, реагує на його удар, але м’яч від рук влітає в дальній кут — 0:5.
— Пробуй кулаками відбивати! Бо долоні заверне! — підказує молодшому колезі Анатолій Назаренко, який стоїть за воротами «Колоса».
Утім, навіть поради досвідченого голкіпера не допомагають Євгену відбити наступний удар: суперники знову все розігрують практично бездоганно. Власовець відтягує на себе захисника і віддає пас на Станіслава Червоного. Той забиває свій другий гол у грі — 0:6.
Абсолютно вбитий настрій уболівальників «Колоса» дещо підіймає Валерій Мороховець, який буквально в наступній атаці забиває перший гол команди в сезоні — 1:6. Глядачі зриваються зі своїх місць і кричать щось радісне й шалене. За силою емоцій можна подумати, що команда як мінімум зрівняла рахунок.
Перед останнім таймом настрій суперечливий. З одного боку — господарів усю гру «возять». З іншого — забитий гол наприкінці третього тайму дає бодай маленьку надію: а раптом наші заб’ють іще? Вірять у команду й уболівальники, з якими ми спілкуємося в перерві.
— А я їздитиму на ігри. Скільки гратимуть, стільки й їздитиму. Хіба «двадцятка» це так багато? — питає молодий чоловік років тридцяти. — Ну, нехай на сім’ю з чотирьох чоловік треба 80 гривень. Плюс на бензин. Але ж ігри не так часто! А подивитись на такий матч усе одно цікаво!
— Ну й шо, шо наші програють? — долучається до нашої розмови ще один уболівальник. — Я чув, шо вони Гену Миця заявили. Він уже на слєдующу гру приїде. А це вам не хто-небудь, а чемпіон Європи. Він сам полтавський, просто давно в Росії грає.
На четвертий тайм у наші ворота повертається Анатолій Назаренко. І вже йому доводиться відбивати гарматні постріли Власовця. Той, схоже, має намір забити господарям уп’яте, тому раз за разом накручує захисників господарів.
— Диви-диви! Де живе, а шо робе! — коментує один із уболівальників черговий прохід білоруса.
Господарі відбивають кілька атак «Востока» і самі несуться вперед. Швидко переходять центр поля, наближаються до чужих воріт. Зараз буде удар!
— Бий! — кричать глядачів і підскакують зі своїх місць.
Але пробити наш мотоболіст не встигає. Захисник гостей врізається йому в заднє колесо і валить на покриття мототреку. Суддя свистить. Пенальті!
Під крики уболівальників, які перебивають навіть рев мотоциклетних двигунів, бити їде Сергій Васін. Розгін, удар і… м’яч у лівому нижньому куті — 2:6.
— Давай іще! — вимагають глядачі.
І «Колос» іде в одну з останніх атак. Сергій Васін проривається по правому краю. Удар! Воротар відбиває м’яч управо, але туди першим встигає наша «двійка» Іван Зімовець. Удар практично у «дев’ятку» — 3:6! Стадіон шаленіє!
За хвилину матч закінчується. Мотоболісти дякують глядачам, а організатори вручають кращим гравцям подарунки від районної організації Партії Регіонів. У господарів кращим називають Валерія Мороховця, у гостей, звичайно ж, Антона Власовця.
Після матчу кілька десятків глядачів обступають мотоболістів «Колоса». Хтось хоче потиснути руку, хтось — сфотографуватися на згадку, хтось прохає покатати на мотоциклі. Поруч кілька вболівальників діляться враженнями від гри, яка щойно закінчилася:
— Може, в кінці гості трішки й піддалися! — міркує один із глядачів.
— Нічого подібного! — гаряче заперечує його молода супутниця. — То наші зібралися! Якби ще хвилин двадцять грати, наші б виграли 7:6!
Як би там не було, а після трьох голів від команди господарів уболівальники залишають стадіон із значно кращим настроєм. Можна припустити, що більшість із них приїде і на наступну гру «Колоса». Якщо вірити календарю мотобольного чемпіонату, то наступну домашню зустріч команда проведе 5 червня — прийматиме «Ниву» із Вишняків. Із тією-таки «Нивою» мотоболісти зі Стовбиної Долини зіграють і перший виїзний матч. Буде це вже 9‑го травня. Про результат цієї зустрічі ми повідомимо в наступному номері тижневика.
