Більшість із них можна було б урятувати, якщо допомога підоспіла вчасно. Яка саме допомога потрібна у таких випадках, розповів головний лікар Полтавського обласного клінічного наркологічного диспансера Ігор Мацицький.
— Ігоре Анатолійовичу, як рідні сп’янілої людини можуть визначити, чи потрібна їй допомога?
— Стривожити має зміна звичної поведінки людини. Адже хто, як не близькі люди, знають, як саме звичайно поводиться син, брат, батько чи донька. Ознаки незвичної поведінки можуть бути різними. Це залежить і від того, що саме стало причиною цього: передозування алкоголю, отруєння неякісними напоями, змішування різних видів спиртного. При цьому не потрібно чекати, наприклад, втрати свідомості, а відразу викликати швидку допомогу.
— А якщо людина пручається, говорить, що швидка їй не потрібна?
— Якщо людина ще може говорити, то допомога лікаря їй дійсно не потрібна. Допомагати треба тільки тоді, коли є загроза для здоров’я. Не можна це нав’язувати насильно. Знаєте, до речі, чому закрили витверезники? Уявіть, що людина захотіла створити собі певний стан за допомогою алкоголю. Вона перебуває у цьому стані, їй добре, і раптом цю людину без її бажання везуть до витверезника. Це вже втручання в особисте життя. Тому витверезників зараз немає.
— Але ж буває, що людина, наприклад, засинає на вулиці у станні алкогольного сп’яніння…
— Так, якщо вже вона на може дійти додому, сіла десь під деревом чи впала, через що може замерзнути, стати жертвою пограбування чи ДТП, такій людині, безумовно потрібно допомогти. Для цього – викликати швидку.
— Швидка допомога зараз безвідмовно виїжджає на такі виклики? Пам’ятаю, був період, коли ні швидка, ні міліція не хотіли підбирати п’яних громадян.
— Це було тоді, коли тільки закрили витверезники. Зараз функцію цих закладів виконує кризове відділення нашого наркологічного диспансера. Лікарі знають, що туди треба відправляти людей с середньою ступінню сп’яніння і не відмовляються від таких викликів. У середньому за рік до відділення привозять близько тисячі полтавців. Якщо є якісь ускладнення зі здоров’ям, таких громадян направляють не до нас, а у лікарні або до реанімації. У районних центрах немає кризових відділень, тож п’яних людей відвозять до центральних районних лікарень. Утім, до третини громадян, підібраних у стані алкогольного сп’яніння на вулицях, не потребують медичної допомоги. Їм треба просто побути в теплі, відіспатися. На жаль, у нас немає нічліжок, де вони змогли б це зробити. Тому й опиняються в лікарнях.
