Лохвичанка Любов Остапенко вирішила поміняти на своїй кухні підлогу. Любов та її чоловік Володимир мають постійне місце роботи та можливість отримувати додаткові доходи. Тому на нестачу коштів не нарікають. «Нас можна назвати типовим середнім класом. Із поправкою на українські реалії, звичайно», - сміється Любов. Її чоловік додає: «А що, машина є, за двадцять тисяч доларів житло є, дитину вчимо за кордоном, у мандрівки їздимо. І все – за свої, без позичок і кредитів. Чим не середній клас?»
Маючи заощадження і можливість ними розпоряджатися, Любов вирішила під час проведення ремонту трішки зоригінальничати. Їй забаглося зробити на кухні дерев’яну підлогу. Досить швидко вона купила соснову дошку. Її довели до кондиції. А далі – почалися проблеми. Справа в тому, що Остапенки вирішили зробити дошку білою. Любов розповідає: «Перед тим, як розпочати ремонт, ми вирішили однозначно – ніяких полімерів, ніякої хімії. Досить з нас пластику, цементних і металопрофільних парканів. Ми ж не худоба, щоб у свинячих загородках жити».
В інтернеті жінка знайшла багато цікавих, на її думку варіантів. «Вона мені ссилками на as-parket.com.ua та іншими сайтами три місяці голову морочила», - жартома скаржиться Володимир. Врешті-решт, Остапенки визначились. І почали шукати людей, які б зробили їм дерев’яну підлогу. Та виявилось, що таких майстрів в Лохвиці знайти дуже важко. «Вони на мене дивились, як на ідіотку, - розповідає Любов. – Казали: «Не мороч нам голову, - клади ламінат і все. А я не хочу ламінату, я хочу на кухні білу дошку, а в інших кімнатах паркет.
Закінчилось все тим, що вперті Остапенки половину роботи виконали власноруч. А дошки їм уклав майстер-пенсіонер. І тепер Любов всерйоз подумує над започаткуванням нового бізнесу – ремонтно-будівельного. Каже: «Я вже й слоган придумала: «працюємо для людей, а не для свиней»».
