Кілька днів тому зателефонувала колишня співробітниця «ЕХО». Дівчина зараз живе і працює в Полтаві, але по старій пам’яті регулярно навідується в рідні для неї Кобеляки. Ось і минулого тижня вона приїхала в райцентр і, користуючись сонячною та теплою дниною, разом із чоловіком вирушила до річки. Для відпочинку вони обрали місцину відому в Кобеляках як Фестивальний пляж. Приїхали туди і були неприємно шоковані величезною кількістю сміття. Пластиковий посуд, пакети, пляшки з-під алкогольних напоїв щедро всіяли мальовничий берег Ворскли. «У мене склалося враження, що після свята Івана Купала тут ніхто не прибирав», — розповіла дівчина. Трішки пообурювавшись, вони з чоловіком вирішили прибрати хоча б частину берега. Витягли з багажника мішок і приступили до роботи, та через 10 хвилин зрозуміли, що вдвох не вирішать сміттєву проблему. Мішок миттєво заповнився, а берег чистішим не став. Молоді люди були вже й зневірились у власних зусиллях, вирішили написати статтю про безкультур’я земляків та бездіяльність комунальників. Аж раптом на берег десантувалась інша компанія. Із трьох автомобілів вийшли 15 чоловік. Усі люди середнього віку — 40-50 років. Вони огледілись, і, оцінивши ситуацію, також приступили до очистки берега. Десь узялися гумові рукавиці, мішки і граблі. І вже за півгодини берег став чистим. Про колишнє звалище нагадували лише пару десятків мішків, ущент заповнених відходами.
У принципі, ось так можна вирішити будь-яку проблему. Варто лише надіятись на власні сили і волю Божу. Якщо ж постійно лише скиглити та сподіватись на когось великого і сильного… То так і житимеш у багні.
Навіть у великій політиці, недоступній для розуміння і закритій для більшості, усе в кінцевому рахунку залежить від кожного з нас. Адже раз на кілька років кожен отримує виборчий бюлетень і має вибір. Можна віддати свій голос за того, хто перед голосуванням приїде і прибере на березі, дасть торбу зі згущеним молоком і гречкою та пообіцяє нагодувати всіх однією хлібиною. А потім дурити себе самого казочкою про те, що цей великий і сильний мільйонер уже не крастиме, бо в нього все є. Так, зрештою, українці і роблять ось уже два десятки років.
Та можна трішки напружити мозок і обрати не «батька», тим більше, що таких у природі не існує, а звичайну людину, хоча б трішки схожу на тебе. Людину, яка не вирішить усе, за всіх і кожного, а дасть можливість вирішувати проблеми самотужки.
