Кобелячани, які нещодавно повернулись із подорожі Західною Європою, були вражені простотою і доступністю тамтешніх політиків та керівників держави.
Поїздку жителів Кобеляцького району до Європи вже традиційно організувала керівник школи з поглибленим вивченням іноземних мов Наталія Спиця. Цього разу до туристичної групи увійшли 18 кобелячан та мешканців Полтави. А відвідали вони Німеччину, Нідерланди, Бельгію та Люксембург. Ці країни є представниками так званої Старої Європи, тобто найбільш заможної і благополучної частини Європейського Союзу. Та, безумовно, не лише рівень матеріального достатку тамтешніх жителів приємно здивував наших земляків. Хоча звертали вони увагу й на це. У Нідерландах кобелячанам упав в око ряд невеличких, але дуже гарних будиночків, розташованих прямо на морському узбережжі. Їм розповіли, що то будівлі, у яких мешкають люди похилого віку. Щось на зразок українських геріатричних пансіонатів. Лише з деякими відмінностями. По-перше, — місце розташування. Голландці віддали морське узбережжя під соціальну забудову, а не під вілли чи котеджі можновладців і бізнесменів. По-друге, там рішення про переселення в будинок пристарілих приймає виключно сам пенсіонер. І нікого не хвилює, чи є у нього діти, який у них достаток, які заслуги в людини перед державою. Чоловік чи жінка захотіли доживати віку таким чином — так і буде.
Дивувались кобелячани і співу пташок у центрі Берліна, і стоянці на 30 тисяч велосипедів у Амстердамі, і тому, як бельгійці та інші європейці організовують собі спортивні свята. От захотілось якомусь бельгійцеві взяти участь у традиційному легкоатлетичному пробігу, він виймає з гаманця 100 євро, платить і біжить. А не плаче, що йому влада свято не організувала. Бо знає — у влади є свої функції.
Та, безумовно, найбільше вразила наших земляків відкритість і простота європейських політиків, керівників найвищого рівня і навіть так званих осіб королівської крові. У Берліні їм показали супермаркет, у який раз на два тижні, а то й частіше приходить керівник Уряду Ангела Меркель із чоловіком. Ось так просто, власними ногами йде в магазин, робить покупки і повертається додому. І без охорони, і без трансляції на всіх провідних телеканалах. Ви уявляєте Миколу Азарова з жінкою у київському магазині в черзі до каси?
У Люксембурзі кобелячани стали свідками того, як по вулицях рухається автомобіль їхнього короля. Уявляєте, ніхто рух на вулицях міста не перекривав. А кортеж монарха складався з двох автомобілів. І коли король вийшов із машини, кобелячани підійшли і сфотографували його. Нібито нічого особливого. Щоб відчути різницю, потрібно спробувати сфотографувати Віктора Януковича. Та що там Януковича, ви спробуйте зайти в будівлю будь-якої облдержадміністрації. Там же міліціянти на вході охороняють чиновників від платників податків.
Символічно, що дах на відбудованому будинку колишнього рейхстагу в Берліні зроблений зі скла. І на нього, на дах, водять туристів. І кожен може зверху глянути на те, як працюють німецькі парламентарі. А ті, щоб побачити людей, на яких працюють, змушені піднімати голови. Ось така символіка. А тепер згадаємо, як в Україні відбуваються засідання якої-небудь районної ради чи, не дай Бог, адміністрації. Обов’язково ж троє чи четверо дядьків видеруться у президію, яка височітиме над залом. Щоб усі розуміли, хто тут головний, а хто — холопи. Так було, є і ще довгенько буде.
Дрібниці, скажете. Але ось із таких дрібниць і будується чи то європейський дім, чи то азіатська юрта.
