Собака мешкає там уже близько двох років.
Раніше ми друкували інформацію про те, що поряд із знаком, який указує напрямок повороту на село Кірове, виник міні-притулок для тварин. Там з'явився пес, який декілька днів сидів на одному місці. Через деякий час хтось привіз на те місце будку. Собака там і поселився. А згодом туди прибився ще один «квартирант». Небайдужі громадяни, угледівши тварин, привезли для них кілька мисок та почали їх підгодовувати.
У своїх публікаціях ми друкували, що люди порівнюють собаку з легендарним псом Хатіко, який до смерті чекав на свого загиблого господаря. Пес приходив на станцію протягом дев’яти років у надії, що чоловік повернеться. Та все було марно. Люди припускають, що кіровського Хатіко також могли покинути біля дороги і він протягом тривалого часу продовжує вірно чекати на свого господаря. Тому, не знаючи клички песика, ми так його і назвали.
Минулої весни кореспонденти «ЕХО» навідувались до тварин. Песики, як і раніше, жили біля зупинки. Щоправда, одного з них, рудого, ми не побачили. Замість нього біля будки сидів молодий чорно-білий собака. Нещодавно ми знову навідались до тварин, аби дізнатись, чи знайшли вони своїх господарів. Коли приїхали, то побачили на тому ж місці навпроти зупинки будку. Неподалік сидів чорно-білий песик, який до відвідувачів ставився вкрай недовірливо. Радісно махаючи хвостом, усе ж таки, тримав із нами дистанцію і не підходив ближче двох метрів. Далі з будки обізвався якийсь маленький собака. Через декілька хвилин до нас підбіг ще один кудлатий песик. Він, на відміну від інших тварин, поводився більш довірливо.
Біля будки стояли наповнені їжею дві миски. Там була і каша, і хліб. Тому тваринам є що їсти, завдяки небайдужим людям, які, очевидно, регулярно сюди навідуються. Що ж, можливо, песики колись і знайдусь своїх господарів. Ну а ми, у свою чергу, через деякий час знову до них навідаємось.
