Напевне, зараз чимало людей, як аналітиків зі спеціальною освітою, так і звичайних українців із середньою спеціальною, задумуються. Задумуються над тим, чому ж так швидко, можна сказати, блискавично впав, здавалось, могутній режим Януковича. У нього ж і армія, і міліція, і суди, і зброя, і півторамільйонна Партія Регіонів. А проти нього — псевдоопозиція з аморфними та штучними лідерами і беззбройні люди. Навряд чи можна назвати серйозною зброєю щити, навіть металеві, палиці і коктейлі Молотова.
Але режим упав. Упав за кілька днів. І ніхто не захистив Януковича: ні армія, ні міліція, ні суд, ні півторамільйонна партія. Чому? Можливо тому, що режим тримався лише на награбованих грошах і страхові. Гроші і страх — це сильні важелі впливу. Але вони ніщо в порівнянні з Вірою, із справжньою ідеєю. А Віри і покаяння в Януковича не було. Її за гроші не купиш, до неї силою не спонукаєш. Вона, Віра, ґрунтується на Добрі і милосерді, на справжніх цінностях, до яких гроші і влада не мають жодного стосунку.
Віктор Федорович, як і інші українські високопосадовці, любив «з понтами» ходити до церкви. Але щось ніхто з них, ні Янукович, ні Ющенко, ні Тимошенко, не ставав у храмі на коліна, не цілував руку і хрест звичайному батюшці. Вони лише обкладалися Бібліями в дорогих оправах.
Віктор Федорович і до цього не був для майже половини українців «священною коровою», непохитним моральним авторитетом. А після розстрілу людей уже й не стане. Але хто був? І хто стане тією «священною коровою»? Лідери опозиції, які вже стали владою? Смішно до сліз. Юлія Володимирівна? Запитайте про це в жителів Сходу чи Півдня і у тих, хто стояв на барикадах Майдану. Для сотень тисяч вона є ледве не великомученицею, але ж для інших сотень тисяч чи мільйонів вона — політична авантюристка. А ті люди — також українці. І нам жити разом, якщо ми хочемо, щоб така держава залишалась на карті світу.
У нас немає «священних корів», короля чи царя, у чиїх жилах тече кров Ісуса. І хто знає, чи буде в нас найближчим часом Президент, який стане авторитетом для всіх українців. Але ми не є бидлом. Ми не кинулись із налитими кров’ю очима проливати чиюсь кров. Ми вийшли на мирний Майдан. Можливо, це і є тією надією, тією «священною коровою», яка вбереже Україну від загибелі. Коло зла розмикається лише добром. Захищайте своїх дітей, але не давайте кривдити чужих. Бог і Любов живуть не в Європі, не в Росії, а в душі кожного з нас. Пам’ятайте про це. Не відповідайте насиллям на насилля. І все буде добре.
