Згідно зі ст.1048 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Нацбанку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Водночас відповідно до пп. 14.1.206 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу проценти-це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів чи майна. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлено їх в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору чи іншої вартості бази, не є процентами.
Отже, якщо в договорі про надання позики буде передбачено обов’язок нараховувати фізичній особі проценти за користування коштами, такі проценти у розумінні Податкового кодексу не вважатимуться процентами, оскілки не відповідають терміну «проценти», визначеному у пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 цього Кодексу. З метою оподаткування такі кошти на підставі пп.164.2.2 п.164.2 ст.164 цього Кодексу слід розглядати як суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільного-правового договору, й оподатковувати за ставкою 15(17)% визначеною п.167.1 ст.167 Кодексу.