Ось уже й вибори до парламенту в Україні відбулися. А ніяких меседжів (по-українськи — повідомлень) від теперішньої влади щодо майбутнього розвитку держави так і немає. Натомість, розпочалась чергова мутна коаліціада. Усе це дуже схоже на черговий розділ «шкури ведмедя». Ще не вбитого, до речі. Та й узагалі виникають сумніви в існуванні того метафоричного «ведмедика».
Якщо «мутять» вгорі, то відповідні «мутки» розпочинаються і внизу. І ось уже на сайті «ЕХО» новосанжарці активно ділять посаду голови тамтешньої райдержадміністрації. Називають прізвища претендентів із числа нинішніх чи колишніх громадських та політичних активістів. При цьому, щедро обливаючи потенційних кандидатів відрами бруду.
Кобеляки дещо спокійніші. Якщо проаналізувати коментарі на редакційному сайті, то нинішнього голову Кобеляцької РДА Івана Тернового «полощуть» набагато менше, аніж його колегу, уже відставника із Нових Санжар, Володимира Паршевлюка. А казали ж Володі колеги із «ЕХО»: «Не пий із тієї калюжі…» Та «правда жизні», зрештою, зовсім не в тому, які причини шквальної критики в Інтернеті на адресу Володимира Володимировича. Можливо, він справді не справився з обов’язками державного посадовця. Можливо, критиканами керує елементарна українська «жаба». Мовляв, на тобі за те, що із «грязі», тобто, із журналіста, та в такі князі. Подібна думка, до речі, вельми суб’єктивна. Автор чомусь, навпаки, вважає, що більшого кайфу та престижу, аніж говорити й писати те, що думаєш, немає й не буде. Враховуючи, що за це ще й гроші платять. Але, повторюся, сенс — не в цьому.
А сенс у тому, що на мою, знову ж таки суб’єктивну, думку, посаду голови РДА, які і саму РДА, давно пора відправити на смітник історії. І справа зовсім не в особистих якостях та соціальному походженні Паршевлюка, Тернового чи когось іншого. Та ви хоч випускника Гарварда туди поставте, а користі від цього не буде. Колесо ж історії крутиться. На часі — сланцева революція, нанотехнології, андронний коллайдер. Це — XXI століття. А розподілення посад від одного президентського васала іншому — то із Середньовіччя. Неможливо в часи «Макінтоша» та міжконтинентальних платіжних систем ефективно керувати феодальними методами.
Саме тому настійливо рекомендую всім кандидатам, які приміряють на себе «корону» районного масштабу, та тим, кого жаба душить, заспокоїтись і зайнятись більш конструктивною діяльністю. Якщо РДА й збережуться, то на зовсім короткий проміжок часу. І з максимально урізаними повноваженнями. Вони то, ті повноваження, й нині урізані. Грошей — немає, земельні питання із відома РДА, слава Богу, забирають. І що залишається в сухому залишку? Хіба щоки надувати і з пам’ятниками щось чудити.
Повірте, ніхто не сумнівається, що нинішні переможці парламентських виборів сплять і бачать, як би зберегти оті рудименти феодальної епохи. У всякому випадку, після виборів про вимогу ліквідації РДА та ОДА заявив лише Андрій Садовий із «Самопомочі». Інші чомусь замовкли. Хоча теж обіцяли. Але «одружуватись», тобто, ліквідовувати непотрібні бюрократичні установи, їм таки доведеться. У них просто виходу іншого немає. Нижче спробую пояснити, чому так думаю.
Здається, навіть у найзатятіших патріотів давно зникли сподівання на те, що нинішня українська влада здатна проводити самостійну політику. Вона повністю залежна від зовнішнього впливу. І це — не провина Петра Олексійовича та Арсенія Петровича. Так уже доля розпорядилась, що Україна потрапила у сьогоднішній геополітичний «заміс». Вини тут більше їх «піпіредників». І не лише Віктора Федоровича та Ніколая Яновича. У свій час «видатний» внесок у розвал української держави зробили і Віктор Андрійович із Юлією Володимирівною. І той, що сказав: «Маємо те, що маємо».
І от у період геополітичного «замісу» та нової холодної війни в епіцентрі всієї цієї трясці опинилася держава: без армії, міліції і, що головне, — грошей. Гроші, натомість, є у американців та європейців. І вони, здається, готові платити. Але й музику замовляти будуть. А в їх музичній п’єсі, судячи із вимог Міжнародного валютного фонду, зовсім немає місця для хору із десятків тисяч українських бюрократів, які протирають штани по РДА та інших схожих інституціях. І тому ними, адміністраціями, пожертвують.
Безумовно, нинішня українська влада може спробувати цього не зробити. Їм би взагалі нічого не робити, крім розпилювання бюджету. Але, якщо «америкоси» грошей не дадуть, то «хатка» розвалиться. І тоді керувати вже будуть не «янкі», а «ванькі». А вони, чує моє серце, нинішніх переможців парламентських виборів, ой, як не люблять. «Ванькі» то адміністрації, можливо, і збережуть. От тільки призначатимуть на них не партійців «Народного Фронту» чи «Удару». Хоча… Не факт, зовсім не факт. Доступу до «ефесбешного» архіву не маю, тож можу помилятися.
А якщо серйозно, то краще, шановні земляки, щось виробляйте. Хоча б якийсь національний продукт. А ділити «шкуру ведмедя»… Його ж ще не вбили. Та й чи «ведмідь» то узагалі? Так, собака єнотовидна.
P. S. Коли номер був готовий до друку, у редакцію надійшло повідомлення про те, що голова Кобеляцької РДА Іван Терновий написав заяву на звільнення. Це відбулося у рамках рішення політради партії ВО «Свобода» про відкликання своїх представників з органів державної влади.
