Останній у 2014‑му році випуск газети. Остання редакційна. І нібито потрібно писати про те, що у 2015‑му все в нас буде добре, усе налагодиться. Чиновники перестануть брехати і красти, над Донецьком замайорить жовто-блакитний прапор, російський руб коштуватиме 200 за долар, а нафта – 20 за барель. Інакше назвуть песимістом.
А якщо бути реалістом? І спробувати обійтися без «совкового» фальшивого пафосу? Тим більше, що для отого «добра» в Україні є телеканал «1+1» і Арсеній Яценюк. Якщо ж спробувати казати правду…
Днями став свідком того, як люди роблять психологічний вибір між правдою і фальшивим пафосом. У поліклініку прийшли громадяни. І сказали, що готові здавати кров пораненим у АТО бійцям. Та запевнили, що за ними прийдуть ще десятки добровольців. А потім у редакцію зателефонували з лікарні. І запропонували написати статтю про здачу крові для солдатів.
І ось стоїть перед автором цієї статті медсестра Ірина Бабич. І запитує: «Миколайович, що робити? Казати, що кров піде в АТО? Але ж це неправда». Дійсно, що робити? Написати пафосну брехню? Чи сказати правду про те, що в силу десятків цілком об’єктивних причин здана кров не піде в госпіталі. Вона може врятувати сотні інших життів. Але це — не пафосно і не модно. І добровольці можуть уже й не прийти. Тим більше, що про них у газеті не напишуть.
Зараз нібито вся Україна працює на перемогу в АТО. Прем’єр каже, що кожен день війни обходиться у 100 мільйонів гривень. Держава нібито направляє туди мільярди бюджетних гривень. Ще сотні мільйонів, а то й мільярдів (хто ж їх рахує) збирають волонтери. Пафосно?
А я беру в руки таку банальну річ як калькулятор. І починаю рахувати, згадуючи слова все тих же Порошенка, Яценюка й інших. І ось, що виходить. Злочинного режиму Януковича не існує вже 10 місяців. За словами тих, хто нині при владі, Федорович із сім’єю крали 20 мільярдів доларів у рік. При нинішньому курсі – це 320 мільярдів гривень. На війну «йде» 3 мільярди в місяць. Десять місяців — 30 мільярдів. Ну, нехай у нас ще ВВП упав на 10 відсотків. Нехай на 20. Це ще мільярдів 60. 320–30–60 = 230. Виникає зовсім не пафосне запитання: «Де ще 230 мільярдів гривень?» Янукович же вже не краде.
Який із цієї арифметики можна зробити висновок? Або Янукович не крав, або крадуть інші. І при владі нині або пафосні злодії, або пафосні брехуни. Зрештою, від цього легше не стане.
Уже два місяці в нас є пафосна коаліція у Верховній Раді. Місяць вони складали коаліційну угоду із газетних заголовків. Склали лише після приїзду американця Байдена. Скільки вони прийняли антикорупційних законів? Аж жодного.
І наостанок. Європейці та американці, які нині дають гроші Україні, як відомо, люди не пафосні, а раціональні. І вони вже чітко сказали Порошенку та Яценюку: «Грошей не дамо». Ну, не люблять у світі брехунів та злодіїв. І жодним пафосом їм очі не замилиш. Тим більше, що «1+1» та інших пропагандистів у США та Євросоюзі не дивляться. У них є справи серйозніші.
