Проблема утилізації використаних батарейок та перегорілих люмінесцентних ламп є актуальною для кожного населеного пункту нашої країни.
На редакційний номер зателефонував читач із Бутенок. Чоловік задав просте запитання: «Де я можу здати використані батарейки?» Кореспонденти порадили йому звернутися в міське комунальне господарство. А потім вирішили переконатись у доцільності наданої читачеві інформації. Для цього ми направились у «Міську сервісну службу». Директор комунального господарства Володимир Слісаренко розповів, що організація, яку він очолює, не приймає і не утилізує ні відпрацьованих батарейок, ні перегорілих люмінесцентних ламп:
— Ми збираємо лише ті лампочки, які самі використовуємо для освітлення вулиць міста. Загалом у нічний час райцентр освітлюють 1020 люмінесцентних ламп. Коли вони виходять із ладу, ми відвозимо їх на утилізацію до Полтави. І сплачуємо за це кошти. А збором лампочок, тим більше — батарейок наше господарство ніколи не займалось. У нас на це немає грошей. Якщо люмінесцентна лампа виходить із ладу раніше строку придатності, то її обов’язково замінять по гарантії. Теж саме повинно бути і з перегорілими «економками». Їх мають забирати виробники через своїх представників. Тобто, покупець приносить перегорілу лампу в магазин, де він її придбав.
Працівники міських магазинів, які реалізують люмінесцентні лампи, підтвердили інформацію щодо їх гарантійного використання. При покупці таких лампочок слід дізнатися про їх термін роботи. Також обов’язково зберегти чек і упаковку. А при виході з ладу раніше зазначеного строку роботи «економку» без проблем можна замінити. Звичайно, якщо на ній не буде зовнішніх механічних пошкоджень. Та здати перегорілу лампу після виходу гарантії покупцеві не вдасться.
Для інформації: у одній люмінесцентній лампі міститься 0,12 грам ртуті. Гранична допустима концентрація в повітрі — 0,01 міліграм у кубічному метрі. Якщо лампи поб’ються в контейнері для збору сміття і потім цей вантаж транспортуватимуть усім містом на сміттєзвалище, то навколишнє середовище зазнає непоправних збитків. Адже ртуть нікуди не зникає, цей важкий метал не розкладається.
Що ж до використаних батарейок, то їх збором у Кобеляках раніше займалася політична партія «УДАР». Секретар її районного осередку пояснила, що кампанія зі збору була загальнонаціональною:
—У деяких місцевих магазинах та перукарні ми розміщували скриньки зі спеціальними написами, у які містяни та гості могли вкидати використані батарейки. Далі їх передавали на Полтаву. Про подальшу долю зібраних батарейок нам не відомо. І наразі ця кампанія припинена.
Єдиним місцем у Кобеляках, де приймають використані батарейки, виявився магазин МТС. Продавець розповіла нам, що їх магазин працює в місті майже рік і з часу його відкриття у них встановлена скринька для збору відпрацьованих батарейок. Тож кожен відвідувач може без проблем здати елемент живлення, який вийшов із ладу.
У просторах Інтернету нам вдалося знайти лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово‑комунального господарства від 22 травня 2014 року. У ньому надана інформація щодо збору та утилізації батарейок в Україні, підготовлену інформаційним порталом «Благоустрій. INFO». Цитуємо: «Щодня наші споживачі позбуваються майже від одного мільйона елементів живлення, кожний із яких може забруднити 20 квадратних метрів ґрунту і 400 літрів води. За підрахунками експертів, вага викинутих за день батарейок складає 12 тонн. Урегулювати питання утилізації елементів живлення мав би Закон України «Про хімічні джерела струму», прийнятий ще в 2006 році. Він, зокрема, визначає, що особи, які використовують батарейки, повинні передавати їх на утилізацію спеціалізованим підприємствам через пункти прийому. У 2011 році Кабінет Міністрів України ухвалив Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки, у якому доручив Міністерству природи розробити систему збору та утилізації акумуляторів. Але все це залишилося на рівні декларацій. На утилізацію потрапляє лише незначна частина відпрацьованих елементів живлення: близько 1 тонни на місяць. Причина проста: у країні не працює система збору побутових батарейок і акумуляторів. А їхньою переробкою займається всього одна компанія — львівське держпідприємство «Аргентум», потужності якого розраховані максимум на 3 тонни щомісячно, а реальний обсяг переробки складає 300 кілограм».
Також ми дізналися, що багато країн зобов’язують виробників батарейок утилізувати їх самостійно або платити за послугу переробки. В Україні ж усі батарейки імпортні. Тобто, за них екологічний збір уже заплачений, але він залишається за межами країни.
Отож, хоча державні мужі прекрасно знають про шкоду потрапляння в природу використаних батарейок та перегорілих люмінесцентних ламп, вирішення цієї проблеми залишається лише на папері.
