На засіданні громадської ради говорили про медицину, гроші та… вулицю Сталіна.
Сергій Бульбаха змінив Оксану Пазюк
Засідання громадської ради при районній раді починається із оголошень. Головуючий Дмитро Павлик зачитує лист від новосанжарської спілки підприємців. У ньому вказано, що Оксана Пазюк не є делегованим представником підприємців у громадській раді. Її прохають виключити зі складу ради і замінити на Сергія Бульбаху, якого вирішили делегувати на останніх зборах підприємців. Оксана Пазюк звістку сприймає у «штики». І нагадує головуючому, що є членом іще кількох громадських організацій. Зокрема, координатором Кобеляцького та Новосанжарського районів від «Громадського Майдану Полтавщини». Дмитро Павлик запевняє, що активістку включать до ради від цієї організації, але лише тоді, коли Оксана Григорівна подасть повний пакет документів. Пазюк із цим погоджується, проте засідання не залишає.
Виключивши одного члена ради, присутні тут-таки приймають нових. Окрім Сергія Бульбахи, який, нагадаємо, представляє підприємців, до ради входить і Володимир Вісич, делегований районною «Просвітою».
Цього разу на раді слухають бюджетні питання. В. о. начальника фінуправління Антоніна Деревеня терпляче і доступно розповідає членам ради про підсумки бюджетного року. Нагадує, що понад два мільйони гривень у району цього року забрали у рамках погашення позички у 8,5 мільйонів, яку взяли ще у 2012‑ому.
— Будемо надіятися, що решту нам спишуть, хоча зараз ніхто не знає, як воно буде, — резюмує Антоніна Миколаївна.
Нагадує Антоніна Деревеня і про те, що галузі освіти та охорони здоров’я тепер будуть фінансуватися із державного бюджету, а розподіляти кошти будуть у відповідних обласних департаментах. Дитячі садочки ж із цього року фінансуватиме районний бюджет.
ЦРЛ не вистачає грошей, а ПМСД — лікарів
Про розподіл бюджетних коштів за галузями говорять їх розпорядники. Спочатку про стан справ у медицині доповідає головний лікар ЦРЛ Ольга Гиря. Зокрема, зауважує, що на 2015 рік на підпорядкований їй заклад виділили близько 14,5 мільйонів гривень.
— Це близько 67 % від загальної суми, яка йде на медичну галузь району. Ще 33 % отримає центр ПМСД. Ми вважаємо такий розподіл несправедливим. ЦРЛ має отримати хоча б 69 %. По області є різні приклади, коли центри ПМСД отримують від 35 до 30 % фінансування, — зауважує головний лікар ЦРЛ.
Один із членів ради запитує Ольгу Гирю, чи не вважає вона помилковим рішення про розподіл районної медицини між двома різними установами.
— У всьому світі є первинна, вторинна і третинна медицина. І у нас це запрацює, але для ефекту реформ потрібно 5—10 років! — відповідає головний лікар.
У представників центру ПМСД — своя позиція. Зокрема, заступник головного лікаря центру Михайло Ляшенко зауважує, що по району доведеться на зимовий період прикривати деякі ФАПи, щоб зекономити на опаленні. Крім цього, на утриманні центру перебувають аж 18 автомобіліву. Їх потрібно обслуговувати, ремонтувати та заправляти. І на це також потрібні кошти. Спонсори, звісно, допомагають, але ж постійно на них не виїдеш…
Крім того, вже звичною проблемою для району стала відсутність сімейних лікарів. Лише для Нових Санжар не вистачає двох-трьох, а є ще й сім амбулаторій із незаповненими вакансіями. І у найближчому майбутньому ситуація навряд чи зміниться кардинально у кращий бік.
— У цьому році прийдуть два інтерни. Це поки що все. Ті студенти, навіть із нашого району, які вчаться у медвузах, уже говорять про те, що сюди працювати не поїдуть! — констатує заступник головного лікаря центру.
Вулиці не перейменовують, бо дорого
Наприкінці засідання член ради Михайло Коркішко пропонує звернутися до Новосанжарської селищної ради із клопотанням про присвоєння одній із центральних вулиць Нових Санжар імені Віктора Ходака, мешканця села Шедієве, загиблого у серпні в Іловайському котлі. Також пропонує перейменувати одну із вулиць на честь Максима Збицького, новосанжарця, який пішов на війну добровольцем і став другою жертвою з району в цій новітній війні.
Пропозицію Михайла Коркішка не всі члени ради сприймають однозначно.
— Не треба поспішати! — говорить Дмитро Павлик. — Дочекаємось закінчення війни на Сході, потім можна буде повернутися до цього питання. Хоч і не правильно, можливо, так казати, але ж… ми не знаємо, скільки ще може бути загиблих героїв.
Інші члени ради зауважують, що перейменування вулиці — справа складна, тривала у часі і, що головне, надзвичайно дорога.
— Це ж людям всі документи переробляти доведеться!
Утім, Михайло Васильович стоїть на своєму.
— Ви ж згодні, що вулицю Леніна перейменують? Так краще ми подамо пропозицію до того, як це зроблять без нас. А щодо складності, то як тоді у Дніпропетровську цілий проспект назвали ім’ям Сергія Нігояна?!
До питання перейменування вулиць вирішують ще повернутися. А підсумовує його член ради Тетяна Десятун:
— Може, не всі знають, як раніше звалася вулиця Жовтнева? (Мовчання — авт.) А я знаю! Бо я народилася на вулиці… Сталіна, 69! Її перейменували, але плутаниці попервах було багато.
