Цього тижня минає рік, як Україна живе без Віктора Януковича. 22 лютого 2014-го року він утік із країни. І до влади прийшли інші люди. Порошенко, Яценюк, Турчинов, Кличко, Тягнибок, Аваков, а згодом і Тимошенко зі сцени та трибуни пообіцяли, що життя в Україні без злочинного режиму стане кращим. Мовляв, ми й реформи проведемо, і корупцію подолаємо, і безвізовий режим із Європою введемо. І ще багато-багато чого гарного і корисного здійснимо.
Минув рік. Що зробили? Юлю випустили, такі правда. Хоча б одну обіцянку виконали, хоча б одній людині в Україні жити стало краще? Та чи не замало як для року «роботи»? Та ще й враховуючи, що за цей рік у полум’ї громадянської війни загинули десятки тисяч українців. Так, елементи іноземної інтервенції дійсно присутні. І роль Путіна в сучасній українській кризі не можна применшувати. Але не можна й перебільшувати. Так, потрібно враховувати і той факт, що Україна опинилася в епіцентрі третьої світової війни. Але потрібно говорити правду, а не брехати про якесь АТО.
Ну та Бог з ним, нехай у війні виключно Путін винен буде. Тільки от незрозуміло, як він зумів утричі національну валюту обвалити, утричі підняти ціни на всі, без винятку, товари, зупинити заводи, «покласти» фінансову систему, не провести жодної реформи, не зруйнувати жодної корупційної схеми. І це при тому, що він президент Росії, а все вищезгадане відбувається в Україні. Ну, я розумію, що Путін є політичним діячем світового масштабу, але, врешті-решт, він же не всесильний Люцифер.
Із кожним днем усе більше й більше здається, що якби Путіна не було в природі, то його б придумали наші сучасні керівники держави. Потрібно ж на когось скинути свою непрофесійність і бездіяльність. Уже добалакались до того, що й протестувати проти підвищення цін не можна, і владу критикувати стає злочином. Аякже, цим же злий Путін може скористатись.
А щоб хоч якось зімітувати активність, напередодні річниці розстрілу Небесної сотні взяли й арештували «аж самого» Олександра Єфремова. І «аж» обшук провели в одному із київських судів. Досягнення, що й казати, грандіозне, як за рік роботи. По телевізору вже навіть встигли дифірамби новому Генпрокурору проспівати. Мовляв, оце Шокін дає, оце чортом узявся. За кого взявся, за Єфремова, який уже давно в цій країні нічого не вирішує? Тим більше, що показушний арешт, швидше за все, закінчиться, як завжди. Через кілька тижнів кримінальну справу проти Єфремова закриють.
От якби Генпрокурор арештував, скажімо, діячів масштабу Яценюка, Гонтарєвої чи Коломойського… Ось тоді це було б сенсацією. Можливо, навіть справжньою боротьбою із корупцією. А так… Чергові дешеві понти за надто дорогою ціною.
І останнє. Дуже не хочеться сипати сіль на рани людям, які щиро вірили у зміни на краще, які за покликом душі і серця їздили на Євромайдан, потім — на Майдан. Дехто з них у 2014-му році докоряв мені за критику нинішньої української влади. Мовляв, ти нічого не розумієш, їм потрібно дати час. Минув рік. Я як не розумів нічого, так і не розумію. Але знаю, що всі оті німці, французи, шведи, американці за отакий ріст цін, девальвацію валюти та інші «прєлєсті» євроінтеграції вже давно б свій уряд «винесли вперед ногами». Можливо, тому вони й живуть краще за українців?
P.S. Рано чи пізно з тих чи інших причин влада в Україні зміниться. Ох і багато цікавого ми тоді дізнаємось про діяльність сучасних можновладців.