Один мій знайомий цього тижня на повну піддався загальній істерії та божевіллю: скуповує долари по шаленому курсу, цукор, борошно та макарони, запасається пальним, мало не щохвилини переглядає новини та слідкує за змінами курсу валюти. І взагалі, панікує. Як і десятки, сотні та тисячі інших моїх співгромадян. І у всіх на устах одна народна фраза: «Це пи.…..ь!»
А от мій знайомий Антон (я хотів би назвати його другом, але ми не так довго були знайомі, щоб по-справжньому здружитися) не переймається курсом долара. Він не вираховує, скільки коштуватиме у цьому році новенька іномарка або кольоровий телевізор, тому що… загинув під Іловайськом наприкінці серпня.
Інший друг, Дмитро, байдужий до усього цього продуктового божевілля. Він би щиро сміявся з цього. Але не сміється, тому що… загинув під Широкиним 13-го лютого.
Вони обидва були добровольцями. Обидва — надзвичайно розумні та правильні хлопці. З тих, кому на долі було написано змінювати цю країну. Вони могли не йти на Схід. Знайти собі пристойно оплачувану роботу і щодня жити, дивлячись новини по телевізору. Але для цих хлопців важливішою була Україна. Не курс долара, не ціна кілограма цукру, а держава, за цілісність і незалежність якої вони ладні були віддати життя. І, на жаль, віддали.
Хлопців немає. Вони загинули. У них уже не буде дітей, вони не збудують нову Україну, як хотіли того. У них уже не буде НІЧОГО. І це справді страшно. І це якраз і є пи……ь. Це справді важливо і жахливо. Лише смерть — невідворотна. Усе інше можна виправити та пережити.
Оця вся метушня із цукром, сіллю, макаронами й усім іншим, уся оця паніка навколо ціни на долар та паливо не видається вам дріб’язковим і цинічним на фоні щоденних смертей? «О Боже, як ми будемо жити при курсі 40?!!» Погано! Не заможно. Дехто, можливо, впроголодь. Більшості просто доведеться у чомусь обмежуватися. Купувати менше бензину, відкласти покупку телевізора на невизначений термін, рідше пити пиво, кинути палити. Але невже це те, що вас зараз хвилює НАЙБІЛЬШЕ?
А якщо завтра, не дай, Боже, Росія таки піде у наступ по всьому фронту і окупує не лише Крим і частину Донбасу, а усю Україну, як вже було у 1918 році. Тоді, без сумніву, загинуть тисячі людей. Ми знову втратимо державність, за яку кращі з нас віддали життя. Але (увага!) ви вірите в те, що долар при цьому знову стане по 8, або ще краще — по 5, тоді ви заспокоїтесь? І тоді ви відчуєте себе щасливими?
Звичайно, курс долара має бути нижчим. У рази. Звичайно, бензин має дешевшати разом із падінням ціни на нафту. Звичайно, ви не маєте витрачати свою місячну заробітну платню за п’ять походів до магазину. І всі, хто до цього призвів, мають бути покараними. І так буде, за вашої пасивної чи активної участі. Просто не забувайте: саме у той час, коли ви влаштовуєте істерику через те, що віддаєте більше грошей за літр бензину, хтось, без криків та істерик, віддає своє життя, щоб зберегти для вас державу, у якій ви зможете далі жити, вільно висловлювати власну думку і не боятися.
