Чули ви село з такою цікавою назвою Вуханівка? Мабуть, ні, бо цього села давно вже немає. Зникло воно з карти Золотарівської сільської ради, як зникають, на жаль, і до цього часу наші мальовничі українські села.
Та пам’ять про ці населені пункти в народі ще жива. І сьогодні місцевість, де було колись село, так і зветься — урочище Вуханівка. Щодо назви — висловлю свою гіпотезу як мисливець. Мабуть, тут колись водилось багато зайців, а ми ж, мисливці, часто звемо їх вуханями за довгі вуха. Звичайно, це жарт.
І було б смішно, якби не так сумно. Бо прекрасні природні умови названого урочища й усієї округи сьогодні вкрай збідніли і на звіра, і на птаха.
А місцина ця дійсно красива: з високих пагорбів відкривається велична панорама на майже піврайону. І не треба їхати на Зміїну гору, щоб помилуватися красою нашої природи. У будь-яку пору року тут легко дихається, радує око буяння різнотрав’я, квітів. Тут відчуваєш себе маленькою істотою серед величної природи.
Та сама природа не відчуває себе повноцінним володарем у своєму царстві без її дітей менших, збідніла вона і на зайця, і на борсука, і на перепела, куріпку, крижня. Сумно!
Місцеві мисливці давно виношували плани над вирішенням проблеми відтворення мисливської фауни. Вирішили одностайно: треба діяти негайно.
Гуртом зібрали кошти, придбали кілька десятків голів фазана. І в чудовий березневий день, а це було якраз на свято Сорока Святих, вирішили випустити птицю у свої угіддя.
Із святом птахів усіх присутніх привітав золотарівський сільський голова, він же заядлий мисливець Сергій Кобель. Птахів у руках тримали всі, хто вніс на це свої кошти, — Леонід Данко, Сергій Фещенко, Анатолій та Олександр Ляхи, Іван та Роман Галагани, Василь Білаш.
Перші птахи випурхнули з рук юних любителів природи, майбутніх мисливців, місцевих школярів Миколи Кісіля та Олександра Жорняка.
Свою причетність до потрібної справи засвідчили керівник місцевої агрофірми Василь Гордійко, директор Кобеляцького ГМРГ Валентин Панічевський, мисливствознавець цього ж господарства Володимир Панічевський, голова місцевого колективу мисливців Володимир Сагань.
Хочеться вірити, що птиця знайду тут притулок і в майбутньому стане постійним видом місцевої фауни. І не підніметься рука браконьєра на цю справді красиву птаху.
