Мова йшла про зміни, які стануться в Україні після реалізації Закону «Про добровільне об’єднання громад».
Потрібно одразу відзначити, що Білицька селищна рада першою в районі перейшла до стадії практичного втілення в життя положень згаданого закону. Доки в Кобеляках міські депутати і чиновники лише готувались до проведення сесії, а районні депутати створювали рух за збереження Кобеляцького району, біличани вже надіслали сусіднім сільрадам пропозиції щодо об’єднання. Відповідні листи надійшли в Жуківську, Кунівську та Червоноквітівську сільські ради. Саме вони можуть із часом «влитися» в майбутню Білицьку селищну громаду. У разі згоди на об’єднання вже депутати із Жуків, Кунівки і Червоних Квітів направлять подібні пропозиції своїм сусідам. Тоді білицька громада «приросте» ще за рахунок Чорбівської, Дрижиногреблянської, Марківської та Бутенківської сільрад. Звичайно, це станеться лише в разі, якщо тамтешні депутати не вирішать приєднатися до інших громад. Зокрема, Кобеляцької міської.
Андрій Река дещо запізнився на зустріч із біличанами. В очікуванні приїзду нардепа білицькі депутати обмінювались думками щодо майбутньої реформи. Говорили про те, що під час своєї сесії одноголосно проголосували за початок процесу об’єднання громад. Згадували й про ініціативу районних депутатів щодо можливості збереження Кобеляцького району. Цікаво, що до біличан із подібною пропозицією їх колеги із райради так і не звернулися.
Продовжуючи традицію згадувати про те, на яких автомобілях їздять українські парламентарі, повідомляємо, що Андрій Река приїхав у Білики на «Пежо-508», білого кольору. Це досить дорогий транспортний засіб бізнес-класу.
Першим, хто привітався із Рекою, був член виконкому Юрій Латиш. Між собою вони розмовляли, як давні і близькі знайомі. Латиш пожартував:
— Як нардепом став, так уже й на дзвінки не відповідаєш. Дзвоню, дзвоню…
— Не може такого бути, завжди трубку беру, — парирував Река. А потім глянув на телефон і уточнив. — А, точно ж, у мене телефон вимкнений.
Розмова між біличанами і нардепом продовжувалась майже дві години. Река був у доброму гуморі, звично для себе, багато жартував. Забігаючи наперед потрібно відзначити, що в цілому розмова проходили спокійно. Аж доки в кінці мова не зайшла про нові тарифи на газ та електроенергію. Тоді «градус» дискусії миттєво сягнув точки кипіння. Біличани буквально вимагали від народного депутата: «Робіть що-небудь, люди не зможуть платити по нових тарифах. І реформи проводьте».
«А інші ходитимуть на роботу на добровільних засадах, горобцям дулі крутитимуть»
Про всі перипетії двогодинної розмови, безумовно, розповісти неможливо. Тому зосередимось на головних моментах. На зустріч із Рекою прийшли близько двадцяти жителів селища. Найактивніше задавали запитання: Наталія Левонтівцева, Олександр Бажан, Лідія Чернига, Тетяна Кіщенко та Олег Бакаєнко.
Андрій Река розпочав із розповіді про свою роботу на виборчому окрузі. За його словами, він дуже активно зустрічається з виборцями. Сказав, що майже ніхто з його колег не спілкується із людьми. Йому зауважили: «Так ви вплиньте на них, нехай ідуть до людей». Река відповів:
— Я тільки на Ляшка вплинути можу, бо він попереду мене в парламенті сидить.
До речі, Андрій Олександрович досить гостро розкритикував діяльність свого колеги, нардепа Олега Ляшка. Щодо адмінреформи, то Река висловив впевненість, що вона обов’язково відбудеться. Він наголосив:
— Дехто хапається за слово «добровільне». Кажуть, що Конституцію потрібно міняти для проведення реформи. Будьте певні, зміни до Конституції внесемо вже восени. А хапатися за слова нікому не рекомендую. Хто буде свідомо затягувати з реформою, то лише пожалкує.
Як приклад необхідності радикальних змін в системі управління, Река згадав про свою малу Батьківщину:
— Моє рідне село Давидівка Стовбинодолинівської сільради. Там кілька сотень людей живуть. А в сільраді працюють 7 чиновників. Грошей у них — лише для того, аби собі зарплату платити. І вони двічі на тиждень їздять у Санжари, щоб аванс оформити і отримати. Більше нічого не вирішують. У таких сільрадах достатньо старости. Він стане членом виконкому нової великої громади. У вашому Кобеляцькому районі залишиться чотири громади. У області — 52. Але всі вони будуть «живі». Як у Біликах. Громада на своїй території керуватиме практично всім. У тому числі й розпоряджатиметься землею за межами населеного пункту. Функції того, що зветься районом, будуть зовсім інші. От як ви думаєте, де будуть межі районів? Між Біликами і Новими Санжарами, як зараз? Ні. Межа району проходитиме по паркану лікарні. Усе, в інші справи громади він не втручатиметься. Район займається виключно нижчою ланкою медицини, спортом, школами, профтехучилищами. Держава і область — армією, міліцією, стратегічним плануванням. Усім іншим займайтеся самі. Громада не підпорядковується району чи області. Вони між собою лише партнери. По довідки в «район» їздити не потрібно. У вас є код, у старости чи посадовця громади — комп’ютер. Ви сказали код, а він видав вам довідку. Кажуть, що в Україні це неможливо. А чи могли ви років 5–6 тому уявити, що сидячи в себе вдома, зможете зробити покупку в Києві, замовити білет на літак чи, взагалі, забронювати готель за кордоном? А зараз все це працює! І в комп’ютера немає «блату». Для нього немає різниці, кому довідку видавати: народному депутату чи бабусі-пенсіонерці. І хабарів він не бере. Хіба це погано? Хіба не про це мріяли ті, хто на Майдані стояв?
— Чи виживуть ті сільради, котрі не захочуть об’єднуватись?
— Ні, не виживуть. Отримають фінансування на старосту. І все. А інші ходитимуть на роботу на добровільних засадах, горобцям дулі крутитимуть.
— Чи будуть закриті маленькі школи?
— Школи і медзаклади закриють скрізь, де немає людей. І це не залежить від того, пройде там реформа чи ні.
— Як фінансуватимуть реформу?
— Гроші дадуть на створення інфраструктури. Щоб дорогу зробили, щоб обладнали робочі місця в центрах громад, щоб була «швидка» і пожежна. А утримувати все це буде сама громада.
Завершуючи розмову, Андрій Река висловив упевненість в успіху розпочатої реформи.
