«Усе змішалось в домі Оболонських», «Змішались в купу коні, люди…», — саме ці фрази класиків згадувались при спогляданні театралізованого дійства, яке відбулося у Кобеляках в минулу неділю. Воно, те дійство, мало назву «віче». І говорили на ньому про порятунок Кобеляцького району.
Дивлячись на імпровізовану «сцену» у підніжжя Тараса, хотілося протерти очі. А протерши і впевнившись у реальності того, що відбувається, голосно сміятися прямо в обличчя деяких «акторів». А потім задавати єхидні журналістські запитання. І знову довго і голосно сміятися. Надто фантасмагорично виглядало об’єднання тих, хто ще кілька місяців тому їздив і посилав людей на Майдан і на антимайдан, волав про шлях у Європу, і, навпаки, — про вічну дружбу із Росією.
На віче досить довго і досить нудно говорили про порятунок району. При цьому забували назвати імена тих, від кого вони той район рятують. Від Яценюка? Від Порошенка? Чи від Європи? Адже саме вони пропонують цілком європейський варіант децентралізації.
На віче довго і нудно говорили про якісь історичні традиції. Згадували про Кобеляцький повіт. Але при цьому чомусь забували уточнювати, що було це 200 років тому, при Російській імперії, при фактично феодальному суспільстві.
Довго і нудно говорили про розширення території району, та чомусь не було видно черги із решетилівців, новосанжарців і царичан, котрі сплять і бачать, як би їм потрапити під крило великого і могутнього Кобеляцького району. Який, до речі, зібрав у 2014-му році «аж» 24 мільйони власних надходжень. А отримав із бюджетів різних рівнів близько 120-ти мільйонів. І в якому, починаючи із 90-их років, кількість сільського населення щорічно зменшується на 500-800 чоловік. А кількість чиновників всіляких районних рад та РДА постійно збільшується. Чомусь про все це «борці за район» «делікатно» змовчали. Та не це головне.
А головне те, що всі оті «борці» прекрасно знають, що принаймні до осені 2015-го, а то й довше, існуванню Кобеляцького району нічого не загрожує.
Так чому ж тоді ґвалт, чому віче? Як чому? Ви що, не знали про вибори, які восени відбудуться? Класний же лозунг: «Ми — за район!» І головне — знають, що обіцянку виконають. І робити нічого не потрібно. Тим більше, що нічого іншого обіцяти не можуть.
А тепер — про смішне. Смішне те, що під цим лозунгом до влади прийдуть «регіонали», тьфу, вибачте, «ріднокраєвці». Вони то, щоправда, якраз і не смішні. Алгоритм їх дій зрозумілий і досить чіткий. Перечекати трішки, як у 2005-му, дистанціювавшись від «ненависного режиму», і вперед, до влади. На всеукраїнський масштаб вони, щоправда, не претендують. Воно й зрозуміло: надто почастішали польоти із вікон та інші вдалі спроби суїциду. А ось у район та область повернутися — проблем немає. А лозунг є. Смішними виглядають не «ріднокраєвці», а всі оті «батьківщинці», «фронтовики», «свободівці» та інші лузери. Вони якогось дідька скакали по Майдану, горлали про Європу, а коли до справи дійшло… Ви що, шановні, не знали, що у Європі земля продається? Не знали, що там тарифи високі? Що там медицина платна і немає всіх отих «райрад» і «рда».
Кажуть, знали, але потрібно почекати, війну закінчити, дороги зробити, економіку мобілізувати, усім зарплати по тисячу євро роздати. А вам Янукович що, не таке саме говорив? І якого дідька ви рік тому в двері РДА ломились і «ганьба» кричали? Для того, щоб через рік-півтора все знову повернулось? Ну, тоді не ображайтесь за «лузерів». А «регіонали» як рулили, так і рулять.
