Новосанжарський колектив «Родовичі» із Сорочинського ярмарку привіз диплом за І місце. Ми говоримо про враження від цьогорічного заходу з керівником колективу Віталієм Тарасюком.
— Чому саме «Родовичі» поїхали представляти район у Сорочинці?
— Ми поїхали туди у складі делегації з району на запрошення центру народної творчості. Оскільки ми єдиний на Новосанжарщині фольклорний колектив, то їхати довелося саме нам.
— Яким ви побачили цьогорічний Сорочинський ярмарок?
— Можливо, не таким масштабним, як було кілька років тому. Але все ж таки досить людним. Приємно, що організаторам вдалося повністю зберегти містечко майстрів. Правда, ціни на вироби такі, що більшість відвідувачів ходять рядами як по музею: подивитися та пофотографувати. Приємно ще й те, що нарешті зникли радянські шапки-вушанки та інші подібні «сувеніри».
— Чим ви так вразили журі чи глядачів?
— Там був конкурс, у якому брали участь два десятки колективів з усієї області. Ми виконали дві старі пісні Полтавщини: «Сухий дуб» та «В полі травка полягла». Не скажу, що ми аж так вразили глядачів, оскільки вони все ж таки більше були зосереджені власне на ярмарку, але членам журі ми, напевно, чимось сподобалися. Можливо, тим, що ми єдині співали традицію.
— Що означає «традицію»?
— Тобто пісні, традиційні саме для Полтавщини. Мене це вражає, але у нас дуже мало колективів співають справжню полтавську і українську пісню. Дуже багато підробок, тобто пісень, які всі вважають давніми народними, але вони такими не є по факту. Але глядач до них звикає і сприймає як суто українські. Коли ж чує традиційні, дивується: а що це? А це ті пісні, які співали на цій землі 100 років тому. Кажуть, культура — це не так важливо. Але якраз незнання власної культури призводить до насадження культури чужої. Це зрештою призводить до того, що зараз відбувається у Луганську та Донецьку.
