Цьому врученню передував тривалий розгляд списків можливих власників у Кабінеті Міністрів України. Спочатку ходили чутки, що всі 37 квартир, викуплених державною іпотечною установою, роздадуть новосанжарцям, які із 80‑х стояли у черзі на житло. Потім ці чутки змінились іншими, менш оптимістичними — немов би квартири роздадуть лише пільговикам та людям у погонах, незалежно від місця попередньої прописки і «нашим» квартир майже не перепаде. Як з’ясувалося, істина як завжди була десь посередині — житло у п’ятиповерхівці отримали і новосанжарці, і мешканці інших міст та областей України.
Близько години дня у четвер щасливі власники новозбудованих квартир зібралися перед будинком по вулиці Шевченка, 20/15. Незабаром, для більшості з них цей дім стане рідним. Перед середнім під’їздом стоїть невеликий столик із заповітними ключами. Для того, щоб виконати приємну місію вручення ключів, до Нових Санжар приїхав вже знайомий місцевим жителям депутат Верховної Ради України від БЮТ Вадим Петренко. Компанію йому склав селищний голова Андрій Река. Саме Андрій Олександрович першим привітав односельців із заселенням нового будинку, зведення якого затяглося на два десятиліття. До слів новосанжарського мера приєднався і народний депутат України. Після коротких вітальних промов наступила урочиста мить. Андрій Река зачитує прізвище, Вадим Петренко бере зі столу ключі і вручає їх першому щасливому жильцю нового будинку. Потім — наступному. І наступному… Тим часом Андрій Река коментує.
— Якщо хтось не прийшов по ключі — дамо тим, хто прийшов!
За якихось десять хвилин список закінчується, але на столі лишається кілька ключів — напевно, хтось спізнився або не зміг приїхати на вручення. Але новосанжарський мер коментує ситуацію по-своєму.
— Так, кому ще квартиру?! Тут ключі залишилися!
Тим часом ощасливлені власники житла дякують за такий несподіваний і дуже дорогий подарунок держави. Наприклад, головний військовий комісар району Олександр Бабенко, який теж отримав житло в новому будинку, адресує слова подяки уряду країни та Міністерству оборони.
Після роздачі ключів власники мали змогу пройти та оглянути свої квартири. Та, у разі відсутності претензій, підписати документ підрядчику. Разом із новими господарями першими до квартир забігли… ні, не кішки, як це прийнято по народному обряду, а журналісти. Як інакше можна було побачити реакцію власників квартир на нове житло? А люди у переважній більшості були приємно здивовані. І наявністю у квартирах сантехніки, і встановленими котлами та газовими плитами, і, навіть, поклеяними шпалерами. Один із власників — Василь Горобець із дружиною — одразу подався дивитися кухню та лоджію.
— Гарна квартира, — посміхається Василь Петрович. — Я корінний новосанжарець, в черзі на житло стояв із 86‑го року. Ось — дочекався…
Лідія Чубарова теж поспішає переглянути своє нове житло. Але знаходить кілька хвилин, щоб поспілкуватися із журналістом.
— В мене шестеро дітей, — розповідає вона. — Окрім своїх, я ще усиновила дітей померлої сестри. Тепер ось держава подарувала нам житло — мені із дітьми 3‑кімнатну і моїй доньці із внуком 2‑кімнатну. В черзі ми стояли із 85‑го. Дуже вдячні за такий подарунок!
Після урочистої частини, настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці отець Іван провів освячення будинку та його квартир. А нові власники, тим часом, оглянувши своє нове житло, вже напевно будували плани на майбутнє. «Ось тут поставимо шафу». «Ось тут буде телевізор». «Ось сюди покладемо в’язаний килимок…». За деякий час будинок наповниться людьми та їх речами, зігріється теплом газу, освітлиться електрикою і стане невід’ємною складовою Нових Санжар. А сотні жителів селища вже чекатимуть на новий будинок. Може й дочекаються.