Розгляд справи про перерахунок тарифів на воду знову відклали. Цього разу — через неявку адвоката селищної ради.
Новосанжарці втратили цікавість до питання про тариф на воду
Напевно, скоро у Нових Санжарах розповідатимуть щось на кшталт анекдоту: «А ви чули, суд по тарифах знову перенесли?» Щоправда, тих, хто буде сміятися, знайдеться небагато.
Якщо серйозно, то тема тарифів на воду вже давно випала навіть із першої п’ятірки питань, які цікавлять новосанжарців. Зараз мешканці селища, як і більшість українців, переймаються тарифами на газ, кандидатурою майбутнього прем’єр-міністра та судовим вироком Надії Савченко. Тривалий розгляд справи у суді — вірна гарантія того, що до неї досить швидко втратять інтерес. Якщо рік тому на сходку щодо питання тарифу на воду приходили кілька сотень новосанжарців, то на останнє судове засідання, 22‑го березня, — заледве п’ятнадцять чоловік. Та й більшість тих, хто ще приходить, уже не вірять у чесний вирок української Феміди.
«Тимошенко підходить Порошенку. Вона — з них!»
Засідання у справі має розпочатися о 10:00, проте близько сорока хвилин люди чекають у залі на суддю. Обговорюють більше не питання тарифу, а новини великої політики.
— Що ж тепер, Яресько пхнуть у прем’єри?
— Та пхнуть.
— Так а Юля ж як?
— Як прийде Юля, буде стаж до 70 год. І газ по 10,60. Це точно!
— Того вона й не буде!
— А чого? Тимошенко підходить Порошенку. Вона — з них!
Доки люди обговорюють велику політику, у залі таки з’являється суддя. Але це не Тетяна Гавриленко.
— Це не наш! — пошепки пояснює сусідці одна з літніх жінок.
Суддя дійсно виявляється «не нашим». Він хутко розглядає адміністративну справу щодо жінки, яка торгує самогоном. Пенсіонери з цікавістю слухають. Обвинувачена у адміністративному правопорушенні своєї вини не заперечує, визнає, що дійсно продавала самогон. Проте зауважує: у неї на те були причини.
— У мене пенсія — 1350 гривень. А я більше десяти тисяч на операцію потратила. Де ж мені в селі гроші брати?
Пенсіонери у залі на знак підтримки кивають головами. І перемовляються між собою: «Знайшли бандитку! Судять за пляшку самогонки. Хай би краще настоящих бандитів ловили!»
«Нас не вважають за людей!»
Нарешті у залі засідань з’являється і потрібний суддя — Тетяна Гавриленко. Утім, затримується вона у своєму кріслі ненадовго. Рівно настільки, щоб прочитати клопотання від адвоката селищної ради Олександра Ошеки. Той повідомляв, що 22‑го березня знаходитиметься на іншому засіданні у Полтаві і до Нових Санжар прибути не зможе. Справу прохає без нього не розглядати і перенести розгляд на іншу дату. Позивачі, вислухавши зміст листа, такою поведінкою відповідачів обурюються. І висловлюють свою пропозицію: розглядати справу без адвоката селищної ради. Але Тетяна Гавриленко визнає причину відсутності адвоката поважною і вирішує перенести розгляд справи на 13:00 24‑го березня. Це повідомлення люди у залі зустрічають гулом невдоволення.
— Нас не вважають за людей!
— Сміються з нас, та й усе!
— Вони просто з нас іздіваються! Що ж це за суд?
Не дивлячись на обурення, більшість активістів‑пенсіонерів обіцяє прийти на засідання 24‑го березня. Цікаво, а вже можна приймати ставки на те, що розгляд справи знову відкладуть?
