Два мешканці Малої Перещепини проїхали через півобласті на вкраденому автомобілі.
Нічний угон
Два друга сиділи за столом на кухні у будинку на околиці Малої Перещепини. Пили горілку і згадували кращі часи.
— А помниш, як ми пацанами на машині гасали? — запитав старший із друзів, 37‑річний Серьога, цокнувшись чаркою і перехиливши її у горло. Його товариш, 35‑річний Ваня, кивнув головою. Давно це було. Ще до «відсидки». Тепер вони обидва вже добре потерті життям, у кожного за спиною по тюремному строку. У Серьоги тільки недавно сталося «УДО», він вийшов з-за ґрат раніше на півроку. А сам Ванько останній рік ходив під «умовним».
Та про погане думати не хотілося. Хотілося, як у юності, пригод, вітру у вухах, адреналіну у крові. І друзяки вирішили згадати молодість. Невдовзі придумали і план, який мав підняти адреналін у крові до небувалих висот. Друзі вирішили вкрасти машину і вирушити у подорож.
Сказано — зроблено. І ось уже Серьога із Ваньком пробираються до подвір’я місцевого пенсіонера. Чолов’яга не надто заможний і автомобіль має не найбільш привабливий, «ВАЗ-копійку», але все ж машина. Перелізши через паркан, друзяки прямують до гаража. Викочують звідти «Жигулі», дивляться на показник пального у баку: пощастило, там цілих 20 літрів.
— Нічо, шо тут батя начальника міліції із Гребінки живе? — сміючись, цікавиться у друга Серьога.
— Нічо! — відповідає стриманим сміхом Іван. — Наша міліція нас бережьот!
Для спритних рук нічних візитерів не складає великої проблеми завести машини без ключа. Витягнули дроти, з’єднали і двигун слухняно завуркотів під капотом. За кілька хвилин машина виїхала з села і покотилася трасою не близько, не далеко — на Кременчук.
Покинуті «Жигулі»
Там, у Кременчуці, у двох друзів є знайомі, колишні сокамерники по зоні. Їхати до них із порожніми руками якось не хочеться. Аж тут друзякам щастить ще раз.
— Ти диви — заначка! — радісно вигукує Серьога, витягаючи із бардачка автомобіля кілька крупних купюр. — Тут ціла тища!
Дорогою нічні мандрівники витрачають гроші на алкоголь та закуску. Так п’яненькі, але веселі, продовжують шлях до Кременчука. Уже в самому місті у автомобілі закінчується пальне. Друзяки не впадають у відчай і дуже швидко знаходять бартерний варіант вирішення проблеми із бензином. Одному із своїх старих друзів вони віддають прилад нічного бачення, знайдений у «Жигулях» (власник авто саме збирався вирушати на полювання. — Авт.), навзамін отримують 10 літрів пального. І подорож продовжується. Незабаром друзі вже під Кременчуком, у якомусь забутому Богом селі. Серьога хвалиться знайомим, що це його машина. Вони ще кудись їдуть, із кимось випивають. Коли гроші закінчуються, Серьога віддає знайомій бінокль, знайдений тут-таки у машині. А та відносить його до ломбарду і отримує 500 гривень. Пропивши і їх, друзяки вирушають у нову подорож. Тепер уже до Полтави.
Утім, дорогою щось пішло не так. Неподалік від повороту із траси Полтава — Олександрія на Козельщину машина почала чмихати і стала. Подумавши, що у автомобілі знову скінчилося пальне, мандрівники вирішили його сховати. Відкотили метрів п’ятсот ґрунтовою дорогою у поле і сховали у посадці. Далі до Полтави поїхали вже автостопом.
Назад, у тюрму
Захований автомобіль правоохоронці відшукали вже наступного дня. А ще через кілка днів по дорозі з Полтави до Малої Перещепини затримали Івана. Він «щиро» зізнався, що дійсно у «Жигулях» із другом Серьогою катався. Проте… не знав, що автомобіль крадений. І речі вони продавали, так, справді, але він думав, що то речі Серьоги…
Останнього, до речі, правоохоронці продовжують розшукувати. Після отримання результатів експертизи автомобіля його оголосять у розшук. До речі, «Жигулі» вже повернули власнику, як і прилад нічного бачення та один із біноклів.
Якщо провину Сергія та Івана доведуть, обом загрожує позбавлення волі на термін до восьми років за статтею 289 Кримінального кодексу України. У такому разі в найближчому майбутньому двом друзям доведеться забути про мандри: і на колесах, і без них.
