І клюсівський сільський голова, і місцеві жителі стверджують, що сміття до лісу носять працівники оздоровчого табору.
А от директор «Орлятка» Анатолій Кожухаренко запевняє, що звалище у лісі існує роками і його підлеглі викинули туди сміття всього кілька разів.
Пам’ятаєте сумнозвісну історію про «зелених чоловічків» Путіна? Коли президента Росії запитували, що вони роблять у Криму, той відповідав: «А це не наші!» На Новосанжарщині, на щастя, ніяких «зелених чоловічків» немає. Але тактика заперечення очевидного добре прижилася і тут. Далі у нашій історії — про «справжню» любов до природи та «ненаше» сміття.
«Дитячий» смітник у лісі
— Я там щодня велосипедом катаюсь. І побачив двох працівниць табору, які тягли щось у мішках від господарського двору. Я подивився, а вони метрів за сто від «Орлятка» смітник насипали — вже не одна машина там! — розповідає дорогою до Клюсівки мешканець Нових Санжар Іван Пудло. У Клюсівці має дім, тому часто буває в селі. — Я їм кажу: «Куди ж ви сиплете?» А вони: «Куди нам сказали — туди і носимо!»
Під’їжджаємо до «Орлятка». Територія біля табору прибрана, сміття ніде не видно, за парканом помічаємо двох працівниць, які вже зранку замітають алейки. Утім, дещо інша картина відкривається, коли ми об’їжджаємо оздоровчий заклад з іншого боку. Знаходимо стежку, яка веде від воріт «Орлятка» у глибину лісу. І швидко натикаємось на улоговину, майже вщерть засипану сміттям. При цьому очевидно, що сміття «недоросле»: пластикові пляшки від солодких напоїв, упаковки від чіпсів та кукурудзяних паличок, обгортки від шоколадок та з-під печива.
Доки розглядаємо «знахідку», неподалік зупиняється зелена «Таврія» сільського голови Григорія Твердохліба. Він кілька хвилин разом із нами дивиться на смітник. Потім констатує:
— Видно, що сміття «дитяче». І ясно, що наносили із «Орлятка», від інших закладів сюди просто дуже далеко. Тепер треба, щоб вони і прибрали! Ідемо до директора.
«То не наше сміття. А своє ми приберем!»
Потрапити до директора табору Анатолія Кожухаренка вдається лише хвилин через п’ятнадцять, після закінчення ранкової наради з працівниками. Нарешті усіх запрошують до кабінету керівника. Він уважно вислуховує візитерів. І одразу ж зазначає, що своє сміття «Орлятко» вивозить на полігон твердих побутових відходів до Зачепилівки. На підтвердження цього прохає працівницю принести угоди і на транспортування, і на розміщення сміття.
— У нас причіп стоїть, ми туди все викидаємо! — продовжує директор табору. Але його перериває сільський голова.
— Анатолій Миколайович, ну це ж ваш смітник! Або ви його приберете, або доведеться складати акт! — пояснює Григорій Твердохліб.
Анатолій Кожухаренко на це відповідає, що смітник у лісі біля «Орлятка» існує роками. Але потім таки визнає, що працівниці його табору могли кілька разів винести туди сміття.
— Я зараз сходжу подивлюся, що там. Своє ми приберем. Але те, що роками возили інші, — не будемо! — резюмує директор «Орлятка».
На прощання ми домовляємося, що делегація у тому ж складі відвідає лісок біля «Орлятка» у п’ятницю. І якщо улоговину до цього часу не приберуть, історія про «наше-ненаше» сміття обов’язково отримає продовження.
