Всі роботи майстрині поєднує вишукана кольорова гама, ясний ритм побудови, лаконізм графічної мови, виразність та водночас неймовірна ніжність, щирість та безпосередність.
Вернісаж декоративного малярства зібрав численну аудиторію митців різних царин селища, друзів Анни Матвієнко і просто шанувальників її таланту, які того дня дізналися чимало цікавого про долю вельми скромної односельчанки.
Взагалі, мисткиня родом з Семенівського району, але другою батьківщиною вважає Котельву, куди переїхала разом з родиною в 1983 році. Саме тут починає серйозно займатися мистецтвом, заснованим на традиціях народної творчості. Пробувала себе як художник в різних жанрах, але до душі найбільше припав декоративний розпис з його художнім і графічно чітким орнаментом. Зрозуміла, що то вже остаточно її справа і почала розвивати цей напрямок з 1994 року. Маючи два педагогічних дипломи ? вчителя біології та початкових класів, керівника студії образотворчого мистецтва Гадяцького училища культури та мистецтвознавця Московської академії мистецтв, вона вступає і кілька років тому закінчує Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «художник декоративно-прикладного мистецтва».
Вперше виставка А. Матвієнко відбулася в стінах Пархомівського художнього музею, що на Харківщині. Її роботи були представлені в різних містах Полтавщини, експонувалися в столиці. Вони зберігаються в музеях Павла Тичини та Івана Гончара у Києві, у приватних колекціях України, Росії, Італії, Канаді.
На презентації чимало теплих слів на адресу Анни Іванівни прозвучало з вуст присутніх і дорогих їй людей: Катерини Кулинич — директора музею Сидора Ковпака, Лариси Сови — культорганізатора відділення соціально-побутової реабілітації територіального центру, Ганни Філенко — вчителя школи-гімназії ім. С. Ковпака, Тетяни Федченко — місцевої майстрині, відомої виготовленням українського національного вбрання і ляльок, Лідії Мірошниченко — керівника відділу образотворчого мистецтва ДМШ.
Добра подруга художниці Ганна Філенко присвятила їй свою поезію, яка так зачепила багатьох присутніх, адже авторка, мов у душу заглянула: «Ось тут майорці, он барвінок, мальви і ромен, там — рута-м’ята, а то жовте зілля — пижма, і деревій, і соняшник, і скільки милих українцям квіткових імен. Та ви, чаклунко, якось так сказати ними вмієте, так вмієте буденність обернути на дива, що квіточка найменша ніби свічка пломеніє, ясним смарагдом сяє звичайнісінька трава».
Сама ж Анна Матвієнко розповіла, що неймовірно прискіплива до власних робіт, тому на створення однієї картини у неї йде чимало часу — не менше місяця, а то навіть і більше. До того ж вона полюбляє братися за пензель і окремі картини під настрій, щодня потроху працює то над однією, то над іншою. Деякі роботи може удосконалювати навіть і два, і три роки, а над «Польовими квітами» у вазоні, що знаходилися в центрі виставки, художниця працювала аж 10 років!
— Коли сумний настрій, то помітила, що мої квіти тягнуться до висоти і композиції дещо видовжені, — зазначає.
Найбільше їй до вподоби традиційні і всім знайомі нам квіти та рослини, які переробляє і стилізує у жанрі декоративного розпису. Навіть без підпису можна зрозуміти, що авторка зобразила «Гілку бузини», «Ромашки і дзвіночки», «Петунії», «Півники болотні», «Нарциси», «Букет космей», «Нагідки». Улюбленими кольорами залишаються теплі — жовтий, коричневий червоний.
Поцікавилася аудиторія і тим, як художниці вдається виводити такі тонкі лінії, притаманні її роботам.
— О-о-о! Для цього потрібний особливий пензлик! — відкрила невеличку таємницю Анна Матвієнко. — Я використовую деякі елементи петриківського розпису, як технічний прийом, а петриківці добиваються тонких ліній з допомогою котячих пензликів. Їх виготовляють з шерсті кота.
Того дня майстрині бажали всіх гараздів і успіхів, натхнення і більше виставок. До речі, вже 3 березня ці картини разом з іншими новими помандрують на персональну виставку художниці до обласного музею Панаса Мирного.
