Після того, як у минулому номері «ЕХО» вийшла стаття під назвою «Бюджет Ляшківки більший ніж у Кобеляк», у якій мова йшла про розвиток Ляшківської об’єднаної громади, до редакції зателефонувала одна людина. І попросила й далі інформувати про те, як живуть ті громади, що зважились на об’єднання. Адже інформації на цю тему катастрофічно бракує. Органи виконавчої влади чомусь не пропагують подібний практичний досвід, обмежуючись абстрактними закликами, сільські голови, як було сказано у попередній статті, відверто ігнорують процес, а звичайні громадяни перебувають у майже повному інформаційному вакуумі. Хоча щодо сільських голів потрібно зробити одне уточнення. У Ляшківку таки приїжджала голова Дрижиногреблянської сільради. Приїхала, послухала і на тому все закінчилося. Тому ми обов’язково продовжимо інформувати читачів про те, чим і як живуть Ляшківська та Могилівська об’єднані громади, що більше року діють у Царичанському районі.
А зараз — ще кілька тез, почутих під час розмови із Юлією Омелян, керівником об’єднаної громади. Їх, ці тези, просто неможливо було умістити в рамках попередньої публікації. Так от, на думку Юлії Вікторівни, як людини, що має успішний досвід реформування, принцип «Один район — одна громада» у разі його впровадження у Кобеляцькому районі дуже негативно позначиться на ситуації у маленьких віддалених селах. Вона пояснила:
— Якщо у вас створять одну велику громаду в межах діючого Кобеляцького району, це означатиме подальший, можливо, навіть прогресуючий занепад віддалених сіл. Причина проста: більшість грошей на розвиток, як і раніше, залишатимуться у самих Кобеляках. Села не отримають нічого або майже нічого. От уявіть, якби ми об’єдналися із Царичанкою. Гарантую, що Ляшківка не отримала б і половини тих асигнувань, що ми маємо. Так буде і у вас.
Важко не погодитися із практиком. Тим більше, коли бачиш, що чим голосніше і довше кричать про єдиний і неділимий Кобеляцький район із центром у Кобеляках, тим швидше вимирають маленькі віддалені села. Хто не вірить, може звернутися у відділ статистики. Цифри — вони об’єктивні і на пропаганду «не ведуться».
А ще Юлія Омелян розповіла, як проходить об’єднання громад у Німеччині. Так, так, у найбагатшій державі Європи теж відбуваються процеси, схожі на те, що намагаються впровадити в Україні. Щоправда, Юлія Вікторівна підкреслила, що у ФРН це триває понад 25 років. Але перший етап укрупнення відбувся вже давно.
Німці називають це сватанням. Представники багатшою громади приходять до біднішої і роблять пропозицію. При цьому називаючи розмір «приданого». Підете до нас, ми вам — дорогу. Чи розвинутішу інфраструктуру. Чи ще щось цікаве.
Більш детально про німецький досвід із уст українського практика ми ще напишемо. А зараз — риторичне запитання щодо безуспішності спроб об’єднання у Кобеляцькому районі. Чи то у нас свати бідні, чи Галька дуже балувана?
