Учора 13 вересня випадково подивився початок вечірнього новинного сюжету ТСН. Уже неодноразово писав, що українське телебачення не дивлюся принципово. Навіть телевізор продав. А тут просто перебував у місці, де був увімкнутий «зомбоящик». Пропагандисти із ТСН почали новини з сюжету, у якому фігурував наш Президент Петро Олексійович. І він із якоюсь ледве не дитячою радістю розповідав, що держава має отримати черговий мільярд доларів від Міжнародного Валютного Фонду. І з якогось доброго дива навіть перехрестився при цьому.
Величезна радість, що й говорити. Радість із констатації факту, що держава Україна вчергове не може звести кінці з кінцями без іноземних кредитів, бо економіка як не працювала, так і не працює, а по меншій мірі дивна війна на Донбасі як тривала, так і триває. Радість із того, що мені, вам, нашим дітям доведеться віддавати ще по кількасот доларів або держава Україна продасть за зниженими цінами черговий стратегічний об’єкт із тих небагатьох, що ще не продані чи не зруйновані. І продасть в обов’язковому порядку американцям чи європейцям. Чи ви думаєте кредити без таємних умов дають? Ну, можливо, Петро Олексійович борги віддавати й не буде, бо житиме десь у Панамі чи Швейцарії. А мені і вам платити таки доведеться, бо виїжджати нікуди не збираюся. Хоча інколи, ой, як хочеться.
От подивився на ту дитячу радість Президента і думаю собі, а в чому був неправий Володя Зеленський і його колеги по «95‑му кварталу», коли на фестивалі «Юрмала» жорстко пожартували, порівнявши державу Україна із актрисою з німецьких порнофільмів, а владу — із попрошайками. Що в цьому жарті неправда? То бігали до росіян, випрошуючи гроші, тепер — до американців. То просив Янукович, тепер просить Порошенко.
То «блискуче» довалював економіку «кровосіся», а потім його справу не менш “блискуче” продовжив «кролик». По моєму, різниця тільки в тому, у кого просять і беруть, і куди потім тікають.
Пам’ятаю, як кілька років тому розмовляв із одним чоловіком. І він сказав:
— Оце тільки й відради, що «95‑й квартал» подивитися. Уголос кажуть те, що я думаю. І я б сказав отим бандитам, так змоги не маю.
Той чоловік говорив про злочинну владу Януковича. Зараз у нас керують поки що не злочинні «рехворматори». Але для більшості громадян держави Україна від цього не змінилося нічого.
А Зеленському, аби була змога поспілкуватися, порадив би створити сюжет про так званих простих людей під час виборів. Про те, як частина тих людей продають свою Батьківщину, своє і своїх дітей та внуків майбутнє за копійчаний аспірин, за гречку і сахарь. Ото обурення в соцмережах було б. Правда, вона ж очі коле.
