Учергове звернутися до читачів «ЕХО» нас примусила публікація, яка вийшла у світ після візиту до редакції так званої групи підтримки одіозного діяча із Новосанжарщини Володимира Замули. Перечитали ми те, що ті вірнопіддані повідали журналістам, і хочемо на весь район сказати: «Не «замулюйте» чесним людям очі!»
Ми, члени Новосанжарської Самооборони, хочемо знову пояснити громаді суть тих сумнівних із точки зору законодавства діянь, якими відомий такий собі Володимир Замула, а також колишній голова Соколово‑Балківської сільської ради Олена Біленька. Усі наведені нами факти ми готові підтвердити документально. Більше того, впевнені, що під тиском громадської думки наші доблесні, але не надто активні правоохоронні органи «видадуть на гора» ще десятки цікавих фактів і, сподіваємось, реальних кримінальних справ, що закінчаться реальним покаранням їх головного фігуранта.
А всім, хто забув, кому копійчані подачки чи алкоголь стерли пам’ять, нагадаємо про «етапи великого шляху» «видатного» господарника, політика і коневода. У 2000-ому році розпочалося становлення так званої «імперії» Замули. Господарські будівлі колись великого і успішного господарства розібрали, техніку порізали і здали на металобрухт, худобу вивезли на м’ясокомбінат. Натомість пізніше з’явилися знамениті коні, якими «замулюють» очі керівництву різних рангів та журналістам. А чи не в людських дворах ті коні утримувалися і чи не з людських паїв їх годували? А простим пайовикам у цей час завзято обіцяли золоті гори, молочні ріки у кисельних берегах.
Тим часом у 2004 році були створені два товариства: «Сокіл» та імені Шевченка. Чи були при цьому проведені збори пайовиків, ніхто не знає. Відповідних протоколів ми й до цього часу не бачили. Замула стверджував, що частина майна перейшла йому у спадок. А ми вважаємо, що то майно місцевої громади, яка нікому його не передавала і не продавала. Актів купівлі-продажу ми не бачили. І не знаємо людей, які б їх бачили. Між тим сертифікати на майно й до цього часу знаходяться у сільській раді.
Залишаються питання і по близько ста договорах оренди. Чи не підроблені там підписи? І чи не була занижена орендна плата? І чому декому із неугодних і непоступливих її не платили взагалі?
Хочемо нагадати всім, у кого куца пам’ять, і про кілька десятків тисяч випиляних у лісосмугах дерев, і про тисячі тонн вивезеного на поля або проданого невідомим особам ставкового мулу. Нагадуємо про три магазини, про контейнер, з якого торгують, отримуючи прибуток. При цьому договори оренди землі наш хитромудрий не заключає і податки в сільський бюджет не платить. А, ні, у січні 2016 року з горем пополам був заключений один договір на один магазин. Здобрійте й цим, люди добрі. Комусь — мільйонні прибутки, а громаді — копійчані податки.
Нагадуємо про рішення зборів пайовиків у 2014 році, де фірми, які працюють у селі, визнали незаконними. Нагадуємо про сумнівні документи, що дають змогу сільському олігарху отримувати мільйонні виплати від Полтавської нафтогазової компанії.
Крім того, ми дуже добре пам’ятаємо епопею із «приватизацією» будівель дитячого садка, сільради, багатоквартирного будинку, контори, свердловин і навіть пам’ятника Шевченку. Замула у свій час стверджував, що то все його і документи є. Але ж рішення Верховного Суду України свідчить про інше. Документів у наявності не знайшли і майно людям таки повернули.
Оце вам і ціна заяв Замули. Дуже помиляються ті люди, що бояться, ніби у цього пана всі суди куплені, і скрізь усе «схвачено». Помиляються й ті, хто думає, що той чоловік має право вказувати, кому укол робити і до кого «швидкій» їхати.
Помиляється й колишній сільський голова, яка ледве не боготворить Замулу і у всіх його справах допомагає.
Можливо, цим людям і хочеться, аби, як в тому мультфільмі про Кота в чоботях, селяни-кріпаки співали, що всі землі навколо — Маркіза-Карабаса, а в місцевій інтерпретації — Володимира Замули.
Але так не буде. Нагадуємо, що в Україні був уже схожий персонаж. Звали його Віктор Лозинський. Теж думав, що в нього все «схвачено» і Бога за бороду він узяв. Нагадати, чим все закінчилося?
Наш персонаж теж добре знає, що він не всесильний. Саме тому боїться нашої Самооборони. Вона, до речі, має офіційний статус, як би недоброзичливці не намагалися впевнити людей у іншому. Так, соколовобалківської самооборони дійсно не існує. Існує Новосанжарська «Самооборона Майдану». У редакції «ЕХО» залишаємо копію виписки із державного реєстру юридичних осіб. Серія АА, № 638398, ідентифікаційний код 38787509. Перевіряйте, кому потрібно.
А з нашим «героєм» ми не прощаємось. Час усе і всіх розставить по своїх місцях, з’являться нові документи і доведені факти злочинів. Робота над цим проводиться.
