Зіньківський мрійник

Давно вже спливли ті роки, коли в Полтаві на загальнотехнічному факультеті педагогічного інституту навчався Юрій Кононенко. Син учителів (батько був директором Ступківської школи, що у Зіньківському районі, а мати - вчителькою математики), він з дитинства мріяв покорити небо. Але доля розпорядилася інакше: сухопутні війська, де він служив у армії, а потім навчання на вчителя трудового навчання. На початку 80-х років на одне місце в інституті претендували більше 12 чоловік. Нелегка конкуренція, але він був не з тих, хто легко здається. З Юрієм ми проживали в одній кімнаті гуртожитку. «Великий мрійник» - так ми його називали. Він весь час розповідав, що змайструє літак і буде літати, підкорювати небо.
Закінчивши інститут у 1988 році, він повернувся у Зіньківський район і майже зразу взявся за справу. Креслення літака Юрій роздобув у сестри, що працювала на Харківському авіаційному заводі. За двигуном з «Бурана» він їздив аж у Красноярськ. Все інше було справою умілих рук. Юрій разом з братом побудували літак.
Чи страшно було перші рази злітати? Найбільша висота, на яку злітає підкорювач неба – приблизно до 1 кілометра вгору. Юрій розповідає, що бере з собою парашут, а висоти він не боїться. Ще Юрій Кононенко мріє, щоб у нас на Україні для таких аматорів влаштовувалися змагання, і це було видом спорту для більшості юнаків, які підуть служити в армію.

Логін:
Пароль:
запам'ятати