Ця редакційна написана, можливо, не для всіх. Точніше, не всі зрозуміють її зміст. А зрозумівши, адекватно відреагують. Але то справа кожного, просто читати і споживати інформацію чи, подумавши, почати діяти.
Недавно прямо на вулиці розмовляв із жінкою, яка живе в Кобеляках. Говорили про створення нової об’єднаної громади і про майбутні вибори, які після цього відбудуться. Жінка, як це прийнято у середовищі звичайних обивателів, почала жваво цікавитися прізвищами майбутніх кандидатів на головну в місті посаду. І висловила своє побажання. Воно звучало приблизно так:
— Ну, обов’язково потрібно, щоб це хазяїн був (була).
Таке уявлення людей про потенційного керівника органу місцевого самоврядування, на жаль, є досить типовим. До речі, і не лише органу місцевого самоврядування. Зізнаюсь, що чув таку фразу не від одного десятка людей. Зізнаюся, що, почувши подібні побажання, стискаю зуби, аби матом не висловити свої емоції.
Якого вам хазяїна потрібно, люди добрі? Ви що, свійська худоба? Саме свійська, адже у дикій природі тварини тисячоліттями живуть без хазяїна.
Не матюкаюся лише тому, що розумію: цей світ і люди у ньому не змінилися із біблейських часів. Для більшості людей дійсно потрібен хазяїн, господар, сюзерен, який буде керувати і вирішувати для васалів ті чи інші питання. Так було, є і, напевне, буде завжди. А в разі, якщо людство раптово досягне такого рівня самосвідомості кожного гомо сапієнс, що потреба у хазяїнах відпаде, то миттєво припиняться всі війни і зникнуть кордони й держави. Та навряд чи таке відбудеться за нашого із вами віку. Тобто, більшість чекатиме, щоб їх проблеми вирішував хтось інший, а з цим — вказував напрямок, учив, наставляв, приймав рішення.
Але ж у всі часи і у всіх народів є й меншість. Меншість, яка в силу власного розвитку не потребує хазяїнів-господарів, не відчуває себе васалом і здатна обійтися без того, аби її діями керували ззовні. Як правило, саме ця меншість і керує світовими та менш масштабними процесами. А більшість просто тупо виконує чужу волю, думаючи, що це її рішення.
Існує така меншість і в Кобеляках. У всякому разі мені особисто доводилось говорити з не одним десятком людей, котрі є самодостатніми, котрим практично нічого, окрім правил гри, від держави і влади непотрібно.
І все у них, у представників меншості, добре. Єдине погано: вони ще не зрозуміли або не дозріли до того, щоб самим встановлювати і диктувати правила гри, самим стати колективним хазяїном у Кобеляках, Біликах, Нових Санжарах чи Бутенках. І наймати у владу не того, хто найкрасивіше обіцяє чи проводить найактивнішу агітацію, а того, хто зможе адекватно втілити у життя волю колективного хазяїна.
Думаю, що ті, хто не лише вміє читати, а й може діяти, мене зрозуміли. У вас є все для того, щоб зробити владу адекватною: інтелект, час, гроші, енергія і бажання жити добре. Справа за малим: об’єднатися і почати діяти.
