Згадати про депутатську недоторканість як ганебне середньовічне явище, котре зберігається в державі Україна, примусили події у Донецькій області. Уся країна по телебаченню чи в Інтернеті спостерігала за сутичкою народного депутата Володимира Парасюка, відомого виключно своїми хуліганськими діями, та працівників поліції на одному з блокпостів.
Я теж дивився відео в мережі. Дивився і згадував, як сам понад тридцять років тому служив у армії. Каюсь, мав такий гріх. Та ще й служив у Радянській Армії. Та ще й охороняв особливо важливі об’єкти колишнього Радянського Союзу. І от коли заступав на охорону тих об’єктів, то мене, як і інших караульних, постійно екзаменували на знання статуту караульної служби. Особливо тих розділів, де йдеться про обов’язки вартового на посту. А там ішлося про те, що вартовий на посту підпорядковується і виконує накази виключно начальника караулу, його помічника та свого розвідного. Усе, інших командирів, начальників та авторитетів для вартового не існує. Дуже нас, солдатів, любили запитувати, а чи виконуватимемо ми накази Міністра оборони, командира полку чи іншого військового, які з якогось дива можуть самостійно заявитися на пост. А ми браво відповідали, що ніякі накази ніяких міністрів виконувати не будемо. Більше того, будемо зобов’язані стріляти на ураження, якщо будь-хто без супроводу начальника караулу чи розвідного припхається на пост. Нас, солдатів, за такі відповіді хвалили.
Передивившись відео, на якому нардеп Парасюк припхався на пост і намагався там командувати, знайшов в Інтернеті сучасні військові устави України і перечитав у розділі про обов’язки вартового. Практично нічого з радянських часів не змінилося. Як і раніше, людина на посту є недоторканою і підпорядковується виключно двом-трьом командирам.
От і виникло у мене закономірне, хоча й риторичне, запитання, а чому вартові на тому блокпосту не розстріляли Парасюка і його супровід? Мали на це повне право. Якщо судити з точки зору закону. І Президент України Петро Порошенко нагородив поліцейського, який на відео опонував нардепу? Він же мав покарати того командира, підлеглі якого не виконали закон.
Напевне, усе відбулося так лише через те, що в Україні, як і за часів злочинного режиму Януковича, закон не діє. Точніше, діє, але для обраних, для парасюків, пашинських та іншої шантрапи. А їх недоторканість на порядок вища від недоторканості вартового.
Ні, звичайно ж, я не хочу, щоб Парасюка розстріляли чи навіть просто поклали пикою в багнюку. Бог із ним, він у будь-якому разі рано чи пізно буде покараний. Але пропоную всім уявити таку ситуацію. Забігає у ваш будинок такий от ошалілий від безкарності парасюк із мандатом і починає ґвалтувати вашу дружину. Чи просто речі виносити з дому. І кричить при цьому, що у нього недоторканість, а він таким чином спілкується із виборцями. А ви, замість того, щоб розвалити ґвалтівнику голову, у кращому випадку телефонуєте в поліцію. Ті приїжджають, дивляться у мандат і розводять руками. Мовляв, у злодія і ґвалтівника є депутатська недоторканість. І лише його колеги можуть її зняти. А можуть і не зняти. Це, як політична карта ляже.
Скажете, такого не може бути, тому що не може бути ніколи. А що ж то було на блокпосту? І чи не клялися всі без виключення кандидати у нардепи, що обов’язково відмінять ту осоружну недоторканість, як пережиток Середньовіччя. Те, що вони забули про свої обіцянки, якраз і не дивує. Дивує, як швидко про це забувають їх виборці.
