Наприклад, по обіді у понеділок лід старанно випробовував один ковзаняр — голова райради ФСТ «Колос» Віктор Рибалко. Ну йому, як то кажуть, сам Бог велів — і зі спортом він неабияк пов’язаний, і каток з’явився під самим боком.
— Я кожен рік катаюся. Раніше — біля Уступа та на озері коло шкірзаводу, — пояснює Віктор Олексійович. — А у цьому оце вперше вийшов. Лід гарний, хоч і снігом трохи присипало. Можна було б і в хокей пограти.
Але в хокей на імпровізованому катку чомусь ніхто не грає, та й взагалі, на заледенілий стадіон приходять лише поодинокі новосанжарці. Віктор Рибалко розповів, що недільного дня тут каталися заступник голови районної ради Борис Федоренко із дочкою та ще кілька чоловік. Чи то новосанжарці забули про існування таких чудових пристроїв, як ковзани, чи то звикли до надто теплих зим, чи то просто розлінилися і віддають перевагу сидінню перед телевізорами.
Доки ми спілкуємося із Віктором Рибалком, на катку з’являється іще троє любителів покататися. Щоправда, лише двоє з них — хлопець та дівчинка — у ковзанах, третя — жінка середніх років — очевидно, чи то мама, чи то бабуся. На пропозицію сфотографуватися та поспілкуватися усі троє відгукуються охоче.
Хлопець називається Денисом Русановим. Йому 17 років, з яких 5–6 він стоїть на ковзанах. Говорить, що у минулі роки катався переважно на річці Ворона. На стадіоні ж — перший день. Його маленьку напарницю звуть Маша Чимікіна. Їй 8 років.
— Я лише вчора перший раз спробувала кататися на ковзанах,— говорить Маша і щиро посміхається. — І ні разу за два дні не впала!
— Вона дуже добре на роликах катається, — пояснює бабуся дівчинки — 53‑річна Галина Ковальова, — тому і на ковзанах одразу поїхала. Я, як бачите, прийшла без ковзанів, але раніше, як була молодша, то у Лелюхівці і каталася, і у хокей грала.
Ще хвилин п’ять спостерігаю, як Денис та Маша «нарізають» на льоду широкі кола. Красиво! Потім дякую співрозмовникам і йду зі стадіону. А дорогою розмірковую — у Полтаві, щоб покататися на ковзанах за гроші, цілі черги стоять. А у нас на абсолютно безкоштовному катку ковзають всього дві душі. І ні тобі широкої масовості, ні запального хокею. Сумно, панове.
P. S. А вже у вівторок випав черговий цієї зими рясний сніг і надійно прикрив стадіонний каток. Щоправда, Віктор Рибалко запевнив, що незабаром планують розчистити ділянку льоду площею хоча б 20 х20. Це добре. Аби тільки було кому кататися.