Написати цю статтю мене змусили ледве не містичні події, які відбуваються в Кобеляках. Хоча я особисто думаю, що тут замішані не потойбічні сили, а людська заздрість і подвійні стандарти при виконання законів.
Почнемо з травня 2003 року. У той час на прохання тодішнього міського голови я як підприємець погодився побудувати дитячий майданчик у парку біля Будинку культури, що в Кобеляках. У замовленні були гойдалки, дитячі будиночки, каруселі, пісочниці і багато чого іншого.
Виготовлення продукції проводилось удома. І чи то заздрість, чи щось інше змусило сусідів написати скаргу. Буцімто я заважаю їм спати, працюючи у вечірній час. Тут як тут — перевірка. Як бджоли на мед злетілися чиновники.
Та спасибі добрим людям, що підказали, як знайти вихід із неприємної ситуації. У кінці-кінців, продав я будинок і побудував інший. Знаходиться будівля у промзоні, що поряд із територією заводу «Мрія». Уже й подумав я, що нарешті працюватиму спокійно, в дружбі і злагоді з сусідами. Вони вироблятимуть пряники та іншу харчову продукцію, я виготовлятиму теслярську продукцію. Але не так сталося. На жаль, мій оптимістичний прогноз не справдився.
Настав травень 2017 року. І події, які почали відбуватися, змусили повірити у якісь злі містичні сили. Адже через 14 років повторився той же сценарій.
Той же Будинок культури. Схоже замовлення на виготовлення теслярської продукції для розваг діток. Міський голова, щоправда, вже інший, але це — не принципово. Адже знову роблю добру й потрібну місту справу. І знову на мене пишуть скарги. Хоча, здавалось, кому заважаю? Дітям і їх батькам — радість: зайшли в парк, відпочили, полюбувалися на квіти. Та не все так просто. Комусь моя робота заважає. І ось вже надходить скарга від керівника «Мрії» Сергія Корнієнка. Нібито мої теслярські вироби, знаходячись на тротуарі, заважають їх виробництву пряників.
Одразу ж з’являється перевіряльник у особі співробітника поліції. Він робить висновок, що мої теслярські вироби знаходяться не на тротуарі, а на проїжджій частині дороги Дніпро — Решетилівка. Тобто, тротуар стає дорогою. Не розумію, що за кадрова підготовка у поліцейських. Крім того, потрібно зауважити, що кілька років тому прилеглі до доріг території передані органам місцевого самоврядування. І вже вони надають дозволи на їх використання. А в мене є дозвіл від Кобеляцької міської ради. Та й це ще не все.
Стовпчики встановили марсіани
Написав я зустрічне звернення до відділу поліції, вказавши на правопорушення з боку адміністрації «Мрії». Про що саме йде мова. Мова йде про встановлені біля кафе «Левада» металеві стовпчики. Вони теж стоять на тротуарі або, як пишуть поліцейські, — проїжджій частині дороги.
Мені відповіли з поліції. Відповідь можна друкувати в рубриці «Нарочно не придумаешь». Читачі зі стажем знають, що була така в знаменитому гумористичному журналі «Крокодил». Цитую:
«Кафе «Левада» розташоване по вул. Михайлівській №1 м. Кобеляки. Гр.Карнаух Д, пояснив, що дійсно поряд із кафе встановили металеві стовпчики-відбійники, але особисто він їх не ставив та хто б міг встановити йому невідомо».
Отакий шедевр відписки. Роботи на вулиці, майже в центрі міста, поряд із дорогою державного значення, велися півтора місяці. Та ніхто не бачив і не знає, яка ж таємнича істота все оте встановила. Чудасія та й годі! Містика якась, Гоголь відпочиває. Не інакше, як марсіани приземлилися у Кобеляках і за хвилину металеві стовпчики в землю закопали.
У зв’язку з усім оцим звертаюся до зацікавлених осіб. Спочатку до керівництва «Мрії».
Ви б, шановні, перед тим, як на інших кляузи писати, навели б порядок у власному господарстві. А то в чужому оці й пилинку бачите, а в самих посеред двору «поліна» правопорушень валяються.
А тепер риторичні запитання до райвідділу поліції.
- У нас закон один для всіх? Чи вибірково?
- Як ви, постійно проїжджаючи поряд із «Левадою», не побачили марсіан?
- Чи знайшли і покарали зловмисників, які кілька років тому здійснили акт вандалізму на дитячому майданчику в Кобеляках?
- Коли буде закінчене розслідування кримінальної справи щодо крадіжки сенсорного телефону, вартістю 7 тисяч гривень? Два роки для цього недостатньо?
- Чому злодій, який украв телефон, розгулює по місту і сміється із вас?
- Чому за добрі справи ви людей наказуєте, а кримінал покриваєте?
Отака містична історія відбулася у нашому містечку Кобеляки. Сподіваюся, що закінчення її буде щасливим. У будь-якому випадку — здоров’я і радості всім.
