Національний природний парк "Пирятинський" претендує на набуття статусу водно-болотного угіддя міжнародного значення. Одним з критеріїв такого угіддя є репрезентативність. Тобто, тут має мешкати чи зростати переважна більшість, характерних для таких угідь, видів тварин та рослин.
Зоологи добре попрацювали над вивченням фауни парку: видові списки налічують до шестисот видів комах, три десятки видів риб, майже дві сотні птахів, тридцять дев’ять видів ссавців. У долині Удаю та її приток багаточисельні такі водні ссавці, як видри та бобри. Є одна тварина, яка мала би жити в наших водних біотопах, однак тривалий час не потрапляла у поле зору науковців. Це – рясоніжка або водяна землерийка (кутора), маленький ссавець з ряду комахоїдних, родич крота.
Його ареал вкриває велетенські простори від Іспанії до Далекого Сходу. У чистих річках рясоніжки - типові мешканці. Вони ведуть земноводний спосіб життя. Активно полюють як на суходолі, так і у воді. Мають пристосування до плавання: сплющений у вертикальній площині хвіст та міцні щетинки на задніх лапах, які, настовбурчуючись у воді, працюють як ласти.
Всі дрібні ссавці, яких відмічали на польових обстеженнях працівники наукового відділу парку або які були виловлені студентами під час експедицій, виявлялися мідицями, полівками, мишами. То ж, «біла пляма» у видових списках звірів парку залишалась не заповненою.
Цього року надійшли повідомлення від інспекторів Березовородського та Кейбалівського природоохоронних науково-дослідних відділень про спостереження звірів, схожих на рясоніжок. Пізніше, на території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Леляківський", в об’єктив мого фотоапарата потрапив дивний слід, що вів з ополонки до сухого рогозу. Так дріботіти могла тваринка не більша за мишу. З таких дрібних ссавців лише рясоніжка може пірнати взимку в холодну воду. Ці непрямі докази спонукали до подальших пошуків.
Нарешті, 28 січня, під час обліків видри на Удаї під Пирятином, ми з інспектором з охорони природно-заповідного фонду О. Коваленком таки натрапили на рясоніжку. Її впіймав хижак. Сліди лисиці і видри були поруч. Не зрозуміло, хто саме з них був винуватцем загибелі звірка, бо жоден з них його не з’їв. Пояснення цьому наступне: комахоїдні мають пахучі залози, які роблять їх неприємною здобиччю. Крім того, рясоніжки володіють отруйними залозами.
Це – видозмінені слинні залози в основі нижньої щелепи. Отрутою маленькі хижаки паралізують здобич. Рясоніжки мають дуже інтенсивний обмін речовин, тому постійно потребують їжі. Полюють на комах, червів, молодь риб, жаб переважно у нічний час. При вдалому полюванні, формуючи запаси на скрутні часи, рясоніжки складають паралізовану здобич у потаємних місцях. Вони не впадають у сплячку, і є активними протягом року.
Знайдений нами екземпляр виявився рясоніжкою великою, що охороняється Бернською конвенцією.
У національному природному парку "Пирятинський" мешкає ще один важливий і цікавий представник фауни, характерний для водно-болотних угідь - рясоніжка велика.
Попереду – нові сенсації. А раптом, у нас збереглася хохуля?!
