От і добігло до кінця чергове півріччя. У друк виходить останній у ньому номер «ЕХО». На часі — тижнева відпустка, пропуск одного номера, а далі — нова робота, нові теми, нові виклики.
Можливо, у останній у півріччі редакційній годилося б написати про передплату, яка закінчується, чи про якийсь оптимістичний літній настрій, чи про гарне передчуття перед майбутніми виборами.
Та напишу про інше. Згадав відомий вірш Лесі Українки, у якому вона без надії сподівається. І дійсно, особливої надії нема, але сподіватися потрібно.
Згадати про вірш із шкільної програми примусив так званий гей-парад, що днями пройшов у Києві. Точніше, якісь сентенції викликала не сама акція, а реакція на неї.
Реакція, на жаль, очікувана. І така, що не надто надихає. Вона, та реакція, вчергове засвідчила, що суспільство хворе. І ним і надалі будуть успішно маніпулювати. Чому так думаю? Нижче коротко поясню.
От відбулася в Києві абсолютно нікчемна акція, яка не варта не те, що сюжетів по всіх телеканалах, а навіть згадки про неї.
По вулицях пройшли кілька десятків чи сотень людей, які належать до ЛБГТ-спільноти. Це там, де чоловіки здійснюють статеві акти із чоловіками, а жінки — із жінками. Ну здійснюють, то й здійснюють, аби інших не чіпали і СНІДом не хворіли. Мені, приміром, глибоко наплювати, хто там із ким спить, якщо це не стосується мене особисто.
Навіщо геї і лесбійки вийшли на цей марш? Дехто каже, щоб поборотися за свої права, зробити суспільство толерантнішим.
Тобто, цілком дорослі і нібито адекватні психічно люди всерйоз вважають, що після того, як їх, як військовополонених, провели через натовп, який їх ненавидить, під охороною людей, котрі їх теж не надто люблять, то в цьому світі стало більше любові і примирення? У той час, коли поряд люди у формі змушені дубасити інших людей, які не люблять перших людей за те, що вони не так вступають у статеві зносини?
Інші, нібито адекватні і здорові психічно люди, прийшли, щоб чи то розігнати гей-парад, чи просто висловити своє гнівне «фе». При цьому вони щось говорили і кричали про традиційні цінності.
Між тим, я особисто, хоч убийте, не розумію, чим геї та лесбійки заважають прихильникам традиційних цінностей. Якщо вони, звичайно, силоміць не примушують до нетрадиційного сексу. Не дають вони потомства? Ну так ви самі більше дітей заводьте. Грішні вони і в пеклі горітимуть? Так то їх проблеми. Мені чомусь здається, що десь там високо в Раю ангели і архангели не цікавитимуться, як кожен із нас ставиться до ЛБГТ- спільноти. І взагалі, потрапляння до Раю не залежить від участі в акціях протесту. Ну не написано про це нічого у святих книгах. Немає інструкції про те, що коли прийдеш на мітинг проти геїв, гарантовано потрапиш до Раю. Про «не убий», про «возлюби» написано, а про традиційні цінності, націоналізм, патріотизм та іншу фігню — ні.
Так навіщо все оте? Як на мою, можливо хибну, думку, є дві основні причини.
Перша. Увагу суспільства відволікають від дійсно важливих і нагальних проблем.
Друга. Таким чином тестують, чи не стало суспільство менш схильним до маніпуляцій ним.
Якщо це дійсно так, то все вдалося. Увагу відволікли, суспільство, як і раніше, готове робити все, що запропонує йому телевізор, соцмережі та інші інструменти для маніпулювання.
Саме тому, пишучи статтю, згадую про Contra spem spero.
Люди, якщо образив вас своїми судженнями, пробачте. Не від зла це. Але увімкніть мозок і подумайте, яким чином гей-парад, акція протесту проти нього, її розгін поліцією вплине на ваше особисте унікальне і неповторне життя? Та ніяким!
Я б зрозумів би, якби люди, незалежно від того, якої вони сексуальної орієнтації, вийшли на акцію протесту проти підвищення цін на бензин чи газ. Сам би приєднався. Зрозумів би, якби мільйонний натовп під парламентом чи Адміністрацію Президента зажадав би за 24 години припинити війну на Донбасі.
Зрозумів би, якби люди перед виборами сказали всім отим партіям, кандидатам, що не голосуватимуть за колишніх, за тих, хто вже мав владу.
Але ж не виходять. Геї на слуху. Отже маніпуляції діють. Знову виберуть когось із когорти тимошенок, порошенок, яценюків та інших мураєвих-рабіновічів.
Та все ж, Леся сподівалася. Що ще залишається.
Трішки оптимізму додає той факт, що на телеекрани таки пропустили одного адекватного чоловіка із адекватними судженнями. Про лікаря Комаровського пишу. Він про правильні істинні речі сказав. Про те, що на гроші, які витратили на гей-парад, акції протесту проти нього, поліцейське забезпечення та інші дурниці, можна було б накупити сотні кондиціонерів у палати для хворих дітей. Про те, що чомусь проблеми дітей, які в спеку лежать у палатах із розпеченим повітрям, мітингувальників, протестуючих та іншу вічно стурбовану публіку не хвилюють. Їх більше турбує чуже статеве життя. Можна таке суспільство назвати здоровим?
От за таких людей, як Комаровський, я б проголосував. Хоча розумію, що це, можливо, уже моєю свідомістю маніпулюють.
