Мешканка Кунівки стверджує, що її сусід по земельних ділянках неправомірно викосив пшеницю, яку жінка посіяла восени.
Тетяна Мінаєва дуже наполягала, щоб її історія знайшла висвітлення в пресі. Жінка говорить:
— У мене двоє дітей, чоловіка немає. І дехто вважає, що мене можна безборонно кривдити. Але це не так. Я можу за себе постояти.
Поле, точніше, кілька десятків «сотих» землі, яке обробляє Мінаєва, знаходиться на околиці Кунівки. Жінка розповідає:
— Ця земля перейшла до мене ще від бабусі. У мене є підтвердження, що я плачу за неї, що я платила за оранку і сівбу. Так, я не приховую, що восени, сіючи пшеницю, на два метри «влізла» у чужу ділянку. Я запропонувала сусіду, щоб він її скосив для себе. Але він взяв і викосив 12 «соток» із двадцяти.
Після цього Мінаєва написала заяви у сільську раду і поліцію. Зараз готує позовну заяву до суду.
У Кунівській сільській раді розповіли, що провели комісійне обстеження земельної ділянки, на якій була пшениця, та сусідньої, засіяної соєю. І встановили, що скошено не 20, а 36 «соток». А під соєю знаходяться майже 0,85 гектара. Отримати відповідь на логічне запитання про появу додаткових 16 «сотих», окрім тих, про які розповіла Мінаєва, у сільраді поки що не вдалося.
А ще цікавішою виявилася розповідь чоловіка, який скосив пшеницю. Він, посилаючись на стан здоров’я, просив не публікувати статтю. На противагу йому Мінаєва дуже наполягала на публікації. Тому редакція вирішила до прояснення ситуації не називати прізвище іншого учасника конфлікту.
А він, той чоловік, стверджує, що нічого не порушував. І показує державний акт на право власності на 0,6 гектара землі. Іншими 25 «сотками» він користується. І додає:
— Я не розумію, як працівники сільради без мене прийшли і почали міряти мою землю. І під соєю у мене не 85 «соток», як вони наміряли, а лише шістдесят. Іншу землю я засіяв пшеницею.
Ви щось зрозуміли? Автор — ні. Хоча зрозуміло, що ні в кого з учасників конфлікту просто немає повноцінних документів («технічки», витягів із реєстрів і багато чого іншого), земельні ділянки не нанесені на Державну публічну карту. Землі не розділені межовими знаками. І людей можна зрозуміти. Виготовлення повного комплекту документів потребує досить багато часу, коштів і зусиль.
Спробуємо ще з’їздити у Кунівку. Можливо, у цій історії таки вдасться знайти раціональне зерно, корисне для всіх.
